Лекція 6. Визначення ціни та обсягу виробництва на ринку монополістичної конкуренції
Вивчення четвертої теми дало змогу зрозуміти, що в умовах досконалої конкуренції окрема фірма на ринку свого продукту досягає найбільшого прибутку тільки шляхом зміни обсягу продукту. Ціна встановлюється ринковими механізмами в рамках галузі. Ціна продукту для фірм є зовнішньою, заданою.
З теми п’ятої ми дізналися, що в умовах чистої монополії фірма (вона ж й галузь) досягає найбільшого прибутку шляхом власного добору як певного обсягу виробництва, так і ціни. Фірма володіє певною монополістичною владою.
Ринкова структура монополістичної конкуренції займає проміжне положення між досконалою конкуренцією та чистою монополією: вона є в значній мірі конкурентною (але недосконалою) і в деякій мірі має монопольну силу.
1. Сутність, риси та розповсюдження монополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція – така ринкова структура, в якій відносно велика кількість невеликих фірм пропонує подібну, але не ідентичну продукцію.
Визначальними рисами монополістичної конкуренції є:
Відносно велика кількість продавців. Їх менше, ніж в умовах досконалої конкуренції (не сотні або тисячі, а декілька десятків). А це обумовлює певне їх становище:
кожна фірма має невелику частку ринку , тому фірми мають обмежений контроль над ринковою ціною;
відсутність змов між фірмами відносно ціни і обсягів виробництва (їх обмеження дає збільшення прибутків);
незалежність дій: в галузі нема відчуття їх взаємозалежності, кожна фірма визначає свою політику, не зважаючи на можливу реакцію конкурентів.
Диференціація продукту.Внаслідок диференціації продукту економічне суперництво переважно набуває форми нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція ведеться за наступними напрямками:
досягнення фізичних або якісних відмінностей самих виробів;
відмінності в послугах та умовах, що супроводжують продаж товару;
диференціація продукту за місцем його продажу та доступністю;
створення уявних відмінностей продукту з допомогою реклами, торгових знаків, торгових марок, упаковки.
Одним із наслідків диференціації продукту є те, що, незважаючи на відносно велику кількість фірм, виробники мають деякий контроль над цінами на свої продукти.
Легке входження у галузь. Той факт, що в умовах монополістичної конкуренції виробники зазвичай є невеликими за розмірами фірмами і в абсолютному, і у відносному виразі, передбачає незначний позитивний ефект масштабу та невеликий обсяг потрібного капіталу.
2. Визначення ціни та обсягу виробництва
Спочатку розглянемо поведінку фірми щодо ціни та обсягу виробництва за умов, що фірми у галузі виробляють певні продукти і стимулюють продаж певного їх обсягу .
Потім буде проведено аналіз того, як зміна продукту й реклама видозмінюють умови фірми в діяльності по забезпеченню найбільшої прибутковості.
1) Основна особливість кривої попиту на продукцію в умовах монополістичної конкуренції полягає в тому, що вона є високоеластичною, але не повністю еластичною (графік 6-1).
Вона значно еластичніша за криву попиту чистого монополіста тому, що фірма за умов монополістичної конкуренції має багато суперників, які виробляють товари – близькі замінники. Чистий монополіст взагалі не має конкурентів. Але крива попиту не є повністю еластичною тому, що:
По-перше, фірма за умов монополістичної конкуренції має менше суперників, ніж в умовах досконалої конкуренції.
По-друге, продукти цих конкурентів є близькими, але не досконалими замінниками.
Чим більша кількість конкурентів і слабша диференціація продукту, тим більша еластичність кривої попиту, тим ближче монополістична конкуренція до чистої (досконалої) конкуренції.
2) Фірма максимізуватиме свої прибутки або мінімізуватиме свої збитки у короткостроковому періоді, виробляючи такий обсяг виробництва, що відповідає точці перетину кривих граничних витрат і граничного доходу (мал. 6-1 а, б). У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може або отримувати економічні прибутки, або зазнавати збитків.
3)У довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції переважна більшість фірм отримуватиме тільки нормальний прибуток або, іншими словами, досягатиме самоокупності.
Механізм досягнення стану самоокупності діє так:
У разі отримання економічних прибутків у короткостроковому періоді, ці прибутки приваблюють нових конкурентів, бо у галузь легко увійти. Крива попиту переміститься вліво (опуститься) і стане менш еластичною. Це тому, що тепер кожна фірма володітиме меншою часткою загального попиту і стикається з більшою кількістю продуктів – близьких замінників. Це призведе до зникнення економічних прибутків (мал. 6-1 а, в). Входження нових фірм у галузь припиниться.
Якщо у короткостроковому періоді галузь зазнає збитків – як показано на мал. 6-1 б, то деякі фірми залишать галузь у довгостроковому періоді. Зіткнувшись із меншою кількістю товарів-замінників і більшою часткою сукупного попиту, що на них припадає, фірми, які вижили, виявлять, що збитки зменшуються і в кінцевому результаті досягається стан отримання нормального прибутку. Вихід фірм із галузі припиняється.
Це не означає, що в довгостроковому періоді всі фірми працюють тільки беззбитково. В довгостроковому періоді окремі фірми можуть випускати такі високо диференційовані продукти, що конкурентам важко їх відтворити навіть упродовж тривалого часу. Такі фірми є, по суті, монополістами і можуть отримувати невеликі економічні прибутки навіть у довгостроковому періоді. Це може відбуватися і під впливом наявності вищих фінансових бар’єрів на шляху входження фірм у галузь.
Може бути і таке, що в довгостроковому періоді деякі фірми працюватимуть у режимі збитковості, тобто отримують нижчі за нормальні прибутки. Проте, вони не можуть залишати цей вид діяльності, бо для них - це спосіб життя.
Проте, незважаючи на все щойно сказане, рівновага, що забезпечує привласнення нормальних прибутків у довгостроковому періоді (мал. 6-1 в), є прийнятним відображення дійсності.