4.Поведінка фірми в умовах таємної змови та лідерства в цінах

Попередній аналіз не дає відповіді на питання, як встановлюється на олігополістичному ринку поточна ціна. З’ясовано тільки, чому вона не часто змінюється.

Як уже було зазначено, в олігополії існує значна взаємозалежність фірм між собою, і що така взаємозалежність стимулює тайну змову фірм для обмеження конкуренції між собою, для попередження цінової війни.

Очевидно, що обумовлений таємною змовою контроль над ціною дозволяє олігополістам запобігти невизначеності, збільшити прибутки, а можливо і захистити галузь від вступу нових конкурентів.

Вступ фірм-олігополістів в таємну змову створює умови чистої монополії. Тому визначення ціни та обсягу виробництва здійснюється монополістичним шляхом. Вони визначають ціну вищу від мінімальних витрат, обсяг виробництва – менший , ніж в умовах чистої конкуренції, щоб одержувати максимальний прибуток.

Таємні змови можуть мати різні форми. Найбільш прийнятною для фірм‑олігополістів є картель, який передбачає формальну таємну угоду відносно ціни та обсягу виробництва. Але створення картелів в багатьох країнах переслідується антимонопольним законодавством.

Слід відмітити, що на шляху таємної змови є декілька перешкод.

По-перше, це різниця у витратах і попиті кожної фірми.

По-друге, чим більша кількість фірм в галузі, тим складніше домовитися.

По-третє, завжди існує ймовірність того, що якась із фірм, що знаходиться в таємній змові, зробить спробу запровадити таємно від інших фірм цінові скидки, чи отримати додаткове замовлення, тобто зайнятися шахрайством.

По-четверте, спад ділової активності є ворогом таємної змови, тому що раптові та значні зменшення попиту ведуть до великих втрат. Зростає не завантаженість виробництва і таке інше. В таких умовах кожна фірма піклується тільки про те, щоб випередити інші фірми у зниженні ціни свого товару.

По-п’яте, змова веде до підняття цін та збільшення прибутків, а це спонукає фірми інших галузей вступати в дану галузь.

По-шосте, існують правові перешкоди (антимонопольне законодавство).

Частіше застосовується модель зміни ціни всіма фірмами галузі услід за зміною ціни найбільш впливовою фірмою. Це є модель ціноутворення шляхом лідерства в цінах. Лідери в цінах дотримуються своєрідної тактики. Суть її в тому, що ціну лідер міняє рідко – тільки тоді, коли є для цього очевидні підстави. Часто це тоді, коли умови витрат і попиту в галузі значно змінюються.

Про те, що ціну буде збільшено, лідер сповіщає завчасно для формування сприятливої громадської думки та орієнтації інших фірм галузі.

5.Застосування олігополією моделі ціноутворення “витрати плюс”

Таке ціноутворення ще називають накидкою, емпіричним методом. Суть цієї моделі в тому, що спочатку розраховуються середні витрати в умовах, коли в стратегічному плані найімовірніше використання виробничих потужностей буде на 75-80%.

Коли розраховані середні витрати, фірма розраховує, який в середньому найбільш прийнятний прибуток вона має намір і можливості отримувати.

Потім до середніх витрат додається така сума прибутку на одиницю продукції, щоб забезпечити бажаний відсоток прибутку на капітал фірми ( зазвичай 10-15 % ). Це і буде стратегічна ціна.

В залежності від зміни кон’єктури, керівництво фірми вносить необхідні корективи в цю ціну, але такі, щоб в кінцевому розрахунку фірма отримала стратегічно встановлений прибуток.

Ця модель має переваги для фірм, які виробляють багато різних продуктів. Цей метод є сумісним з прямою таємною змовою або лідерством у цінах.