8. Шоста модель: двостороння монополія

Нерідко на ринку послуг праці складається ситуація, коли на боці пропозиції виступає міцна профспілка, а на боці попиту – монопсоніст. В результаті має місце двостороння монополія.

На ринку праці двостороння монополія може виникнути, коли представники профспілок і фірми, яка наймає робітників певної кваліфікації, зустрічаються на переговорах про зарплату.

Монополія на боці пропозиції фактично може нейтралізувати монополію на боці попиту і на ринку встановлюється конкурентна, чи близька до конкурентної ціна праці.

Ця ситуація відображена на графіку 9-6.

Якщо монопсоніст-наймач прагне встановити ставку заробітної плати на рівні Wm, а галузева профспілка, з якою він стикається, додає зусилля, щоб ставка заробітної плати дорівнювала Wu, то реальною ставкою заробітної плати може стати Wc. А це і є рівноважна ставка.

9. Законодавче встановлення мінімальної заробітної плати та зайнятість

Давно дискутується питання про ефективність законодавчого встановлення мінімуму заробітної плати вище рівноважної як засіб зниження рівня бідності.

Аргументи проти мінімуму заробітної плати:

a) встановлення мінімуму заробітної плати вище рівноважної призведе до збільшення граничних витрат на послуги праці, тому виробники скорочують кількість низькооплачуваних робітників. А це збільшує безробіття;

б) мінімум заробітної плати має недостатню націленість на зменшення рівня бідності.

Аргументи за встановлення мінімуму заробітної плати:

а) противники встановлення мінімальної заробітної плати ведуть мову про досконало конкурентний ринок, але в дійсності є ринки недосконалої конкуренції. Тому при встановленні мінімуму заробітної плати у фірм відпаде необхідність зменшувати кількість працюючих;

б) встановлення мінімальної заробітної плати може призвести до підвищення продуктивності праці;

в) більш висока заробітна плата веде до збільшення реальних доходів, що покращує здоров’я, мотивацію робітників.

Вже точно визначено, що підвищення мінімуму заробітної плати на 10% призведе до зниження зайнятості підлітків на 1-3%, молоді від 20 до 24 років – на1% і менше.

10. Диференціація ставок заробітної плати

В попередній частині теми з’ясовувалися закономірності, що визначають загальний рівень заробітної плати та роль попиту та пропозиції в різних ситуаціях на ринках конкретних видів праці.

Розглянемо, чому існує різниця в заробітній платі у робітників різних професій і у різних робітників однієї і тієї ж професії. На практиці існує значна диференціація заробітної плати окремих груп професій.

В цілому це можна пояснити взаємодією попиту та пропозиції, їх співвідношеннями. Треба тільки визначити, чому існують різні співвідношення попиту та пропозиції на ринках різних професій і на послуги праці різних робітників однієї професії.

Якби 1) всі робітники були однаковими; 2) всі роботи однаково привабливі для робітників; 3) ринки послуг праці досконало конкурентні, то всі робітники одержували б однакову ставку заробітної плати. Це припущення означає, що в економіці існує один вид робіт і в цьому разі конкуренція привела б до єдиної ставки заробітної плати. Але в дійсності цього немає.

Тому можна впевнено стверджувати, що причинами розмаїття ставок заробітної плати на ринках послуг праці є те, що:

а) робітники – неоднакові. Вони відрізняються за здібностями, рівнем підготовки, і в результаті вони знаходяться в різних не конкуруючих одна з одною професіональних групах;

б) види робіт розрізняються своєю привабливістю; не грошові аспекти різних робіт неоднакові;

в) ринки праці в дійсності є недосконало конкурентними.

В будь-який період часу робочу силу можна розглядати як сукупність великої кількості не конкуруючих груп. Кожна з них може включати одну чи декілька професій. Як природні здібності, так і можливість одержання освіти у різних людей різні, що обумовлює збереження диференціації заробітної плати не конкуруючих груп.

В межах однієї і тієї ж не конкуруючої групи люди часто одержують ставки заробітної плати різної величини. Це має місце тому, що існують не грошові аспекти різних видів робіт, різниця в їх привабливості, умовах виконання. Це враховується різною величиною оплати праці. Ця різниця в оплаті праці називається вирівнювальними відмінностями в оплаті праці.

Поняття не конкуруючих груп пояснює диференціацію заробітної плати для різних професій, які можуть виконуватися обмеженою кількістю робітників.

Вирівнюванні відмінності в оплаті праці призводять до диференціації заробітної плати працівників однієї і тієї ж не конкуруючої групи.

Але існують ще відхилення від умов конкуренції, що обумовлюють диференціацію ставок заробітної плати при виконанні одних і тих же робіт. Це обмеження мобільності різних груп працівників. Головними обмеженнями мобільності є:

а) географічне (працівники чисто географічно прив’язані до певних місць проживання);

б) інституційне (цехові профспілки, законодавчі акти, різні документальні підтвердження фаху і таке інше);

в) соціологічне обмеження мобільності у вигляді дискримінації (жінки, національні меншини і таке інше).