2.Причини особливої поведінки фірми на олігополістичному ринку
Існує дві головні причини, чому важко визначити поведінку олігополістичної фірми відносно ціни та випуску:
По-перше, олігополія включає в себе багато різноманітних ринкових ситуацій, які не дають змоги відпрацювати одну певну модель того, як олігополія визначає ціну і обсяг виробництва.
Головними з цих ситуацій є:
існування дуже сильних олігополістичних ринкових структур, які складаються з 2х-3х фірм, і слабких олігополій, в яких діє від 6-7 фірм і більше;
олігополістичні фірми виробляють як однорідні, так і диференційовані продукти;
в олігополії фірми можуть знаходитися як в таємній змові, так і в умовах її відсутності;
бар’єри для вступу в олігополії з декількома фірмами дуже великі, а в олігополії з значною кількістю фірм – значно менші.
По-друге, наявність значної взаємозалежності, що в найбільшій мірі загострює ситуацію. Неспроможність фірми передбачити відповідні дії її конкурентів робить фактично неможливим визначити попит та граничний доход, з якими буде мати справу фірма.
З одного боку, олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими через невизначеність поведінки конкурентів. З іншого, коли олігополістичні ціни змінюються, то скоріше за все міняти ціни будуть всі фірми. А це є стимулом до координованості дії всіх фірм, до таємної змови або джентльменської угоди ціноутворення.
В цих умовах існує декілька моделей ціноутворення:
ціноутворення в умовах відсутності таємної змови (модель ломаної кривої попиту);
ціноутворення в умовах таємної змови;
ціноутворення в умовах лідерства в цінах;
ціноутворення за принципом “витрати плюс”.
3. Поведінка фірми в умовах відсутності таємної змови
В умовах відсутності таємної змови кожна фірма буде здійснювати самостійну цінову політику з врахуванням рівня витрат, попиту, можливої реакції з боку конкурентів.
Ця політика зводиться до 3-х із можливих варіантів рішень: а) не змінювати ціну; б) підвищувати ціну; в) знижувати ціну.
Вибір варіанту рішення залежить від того, як це відіб’ється на прибутку. А зміна прибутку в цьому разі буде залежати від еластичності попиту, що в свою чергу залежатиме від відповідних дій на це рішення конкурентів.
Припустимо, що в поточному часі ціна встановилась на рівні P (див. Графік 7-1).Розміщення та форма кривої попиту олігополіста залежить від того, як конкуренти фірми будуть реагувати на зміну ціни однією з фірм.
Існує два варіанти реагування інших фірм на зміну ціни однією з них. Фірми можуть змінювати ціни за прикладом однієї з них, а можуть залишати ціни незмінними.
Якщо всі фірми будуть знижувати ціну, то продажі кожної фірми збільшуються незначно. Це збільшення відбувається за рахунок інших галузей. Додатковими покупцями будуть ті, хто відмовиться від купівлі інших товарів на користь галузі, що аналізується.
Якщо всі фірми підвищать ціну, то їх продажі зменшаться незначно. Це відбудеться тому, що деякі покупці відмовляться від продукту даної галузі на користь інших товарів. В цьому випадку крива попиту займе позицію D1D1, а крива граничного доходу – MR1MR1. Інша можлива реакція фірм на зміну ціни однією з них – ігнорування цього факту.
В цьому разі крива попиту та граничного доходу фірми, яка змінила ціну, буде мати форму D2D2, MR2MR2. Крива попиту є значно еластичнішою, ніж у випадку, коли всі фірми змінюють ціни. Чому? Тому, що коли фірма зменшить ціну, а інші – ні, то продажі цієї фірми значно збільшаться за рахунок інших фірм галузі. Коли фірма підніме ціну, то вона значно втратить покупців на користь тих фірм, які ціну не підвищили.
Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, як будуть реагувати конкуренти фірми на будь-яку зміну ціни; зменшення ціни спонукає до цього ж і конкурентів; збільшення ціни однією фірмою спонукає інші фірми ціну не міняти.
Будь-яка фірма-олігополіст натикається на “ламану” криву попиту D2(P)D1. Ця крива є високо еластичною вище поточної ціни, але вона нееластична нижче поточної ціни.
Крива граничного доходу теж буде мати незвичайну форму (MR2-А-Б-MR1) – ламану криву з вертикальним розривом. Це віддзеркалення значного перепаду еластичності попиту в ситуації, що аналізувалася.
Можна зробити висновок, що кожна фірма, коли нема таємної змови, буде прагнути стабільності ціни, а не її зміни. Ламана крива попиту застережує кожного олігополіста в тому, що будь-яка зміна ціни призведе до гірших економічних наслідків. Ламана крива граничного доходу демонструє, що в певних межах вертикального розриву (MC1MC2) зміна граничних витрат не буде впливати на обсяг виробництва і ціну.