Лекція 3. Витрати виробництва

Як вже з'ясовано, ціни товарів встановлюються у ході взаємодії попиту та пропозиції. Основним чинником, який визначає спроможність і готовність фірми пропонувати продукт, є витрати виробництва. Виробництво будь-якого продукту потребує витрат економічних ресурсів, які через свою відносну рідкість мають певні ціни. Кількість будь-якого продукту, яку фірма готова пропонувати на ринку, залежить від ціни (витрат) і ефективності використання ресурсів, потрібних для виробництва цього продукту, з одного боку, і від ціни продукту на ринку-з іншого. В цій темі з'ясовується загальна природа витрат виробництва.

1. Сутність витрат, явні та неявні витрати. Витрати і прибуток. Короткостроковий і довгостроковий періоди.

а) Існування витрат зумовлено рідкісністю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Якщо для виробництва деякого конкретного блага використано певні ресурси, то це означає, що вже неможливо їх застосовувати для виробництва якогось іншого блага.

Витрати в економіці пов'язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів та послуг.

Економічні витрати (альтернативна вартість) будь-якого ресурсу для виробництва блага-це вартість його найліпшого використання.

б) Для окремої фірми економічні витрати-це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.

Явні витрати - це платежі за ресурси (матеріали, паливо, енергія, транспортні послуги) постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.

Але фірма може використовувати деякі ресурси, що належать її власникам. Витрати на ресурси (земля, приміщення, інструмент, машини і т. і..), що є власністю тих, кому належить фірма, називають неявними витратами.

Для власників фірми ці неявні витрати дорівнюють грошовим сумам, які вони могли б заробити, якби ці ресурси були продані фірмам, що не знаходяться у їх власності.

в) Витрати фірми здійснюються в певних економічних формах:

• рента - на придбання землі;

• відсоток - на капітал;

• заробітна плата - на послуги праці;

• нормальний прибуток - на підприємницькі здібності.

Нормальний прибуток - це мінімальний доход, що одержує підприємець і який утримує його у межах цього ділового підприємства. Якщо цю мінімальну винагороду не забезпечено, то підприємець переорієнтує свої зусилля на привабливіший для нього вид діяльності чи на іншу підприємницьку справу.

Економісти вважають витратами всі платежі-явні та неявні (до останніх належить і нормальний прибуток), - які потрібні для залучення ресурсів до конкретного виду діяльності.

г) Крім нормального прибутку існує ще економічний (чистий) прибуток. Це різниця між виторгом і всіма витратами. Відраховуючи всі явні і неявні витрати, в тому числі і нормальний прибуток, ми отримаємо економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток - це загальний виторг фірми за винятком явних витрат.

Тому коли економіст каже, що фірма покриває свої витрати, це означає, що відшкодовуються всі явні та неявні витрати, а підприємець отримує доход, достатній для утримання його таланту у межах певного виду діяльності.

Приклад: Припустимо, що виторг дорівнює 10000 грн. Якщо витрати на трудові послуги -200 грн.; на землю-50 грн.; капітал-400 грн.; підприємницькі здібності-150 грн., а явні витрати складають 600 грн.

То економічний прибуток буде дорівнювати:

1000 грн.-200 грн.-400 грн.-50 грн.-150 грн.=200 грн.

Бухгалтерський прибуток дорівнює:

1000 грн.-6ОО грн.=400 грн. Нормальний прибуток дорівнює 150 грн. (вартість підприємницьких здібностей).

д) Витрати фірми чи галузі при виробництві певного обсягу продукції, залежать від того, як фірма чи галузь може змінювати кількість усіх зайнятих ресурсів. Кількість багатьох ресурсів, що використовуються (більшість видів послуг праці, сировини, палива та енергії) можна змінювати легко та швидко. Залучення інших ресурсів потребує більше часу (виробничі потужності підприємств).

Оскільки для зміни кількостей ресурсів, що використовуються у виробничому процесі потрібен різний час, слід розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період - це проміжок часу, надто короткий, щоб підприємство могло змінити свої виробничі потужності, але достатній для зміни рівня інтенсивності використання цих потужностей (обсягу виробництва з допомогою наявних виробничих потужностей).

Довгостроковий період - це проміжок часу, достатньо тривалий, щоб змінити усі залучені ресурси, у тому числі й виробничі потужності. З точки зору галузі, довгостроковим є період часу, достатній для того, щоб змінити кількість фірм у галузі.

Якщо короткостроковий-це період сталих виробничих потужностей, то довгостроковий – це період виробничих потужностей, що змінюються.