Переломи виличної кістки і дуги
У дітей цей вид перелому спостерігається надзвичайно рідко і частіше у віці 8—15 років. Звичайно переломи виличної кістки легко діагностуються, особливо у разі ізольованих переломів її зі зміщенням.
Скарги дітей на наявність болю з боку ураження, що підсилюється під час відкривання рота, яке може бути обмеженим, неможливість стиснути зуби, іноді — на кровотечу з носа, що виникла відразу після травми, набряк і деформацію м'яких тканин виличної та підочноямковоі ділянки.
Клініка. Обличчя асиметричне за рахунок набряку і крововиливу у м'які тканини щоки та підочноямковоі' ділянки з ураженого боку, що поширюються на повіки, у зв'язку з чим повікова щілина звужена. Під час пальпації з боку шкіри визначається характерна для перелому виличної кістки зі зміщенням деформація нижнього очноямкового краю у вигляді сходинки. Відкривання рота обмежене через біль або через те, що під час відкривання вінцевий відросток упирається у виличну кістку, яка зміщується донизу. За умови значного зміщення кістки відбувається зміна розташування очного яблука, що може спричинити розвиток диплопії — двоїння в очах.
У разі перелому виличної дуги з'являється западіння тканин цієї ділянки, яке спостерігається у перші години після травми. Пізніше така деформація маскується набряком м'яких тканин, однак під час пальпації її завжди можна визначити.
Діагноз перелому виличної кістки і дуги ставлять, грунтуючись на даних анамнезу, клініки та рентгенологічного дослідження. Найінформативнішим є рентгенографія кісток лицевого черепа в аксіальній проекції, під час якої визначається порушення цілісності кісткової тканини вилично-коміркового гребеня, нижнього очноямкового краю і вилично-верхньощелепного шва, виличної дуги. У разі ушкодження стінок верхньощелепної пазухи можна побачити її затемнення унаслідок накопичення в ній крові. Переломи виличної кістки та дуги можуть поєднуватися з переломом парієтальної кістки (мал. 277—278).
Лікування переломів виличної
кістки і дуги у дітей здійснюють у
щелепно-лицевому стаціонарі.
Якщо перелом зі зміщенням і є обмежене
відкривання рота, то показана репозиція
кістки або дуги. За умови "свіжих"
переломів репозицію проводять з боку
ротової порожнини распатором через
розріз у
Травматичні ушкодження тканин щелепно-лицевої ділянки
Рентгенограма в бічній проекції черепа тієї ж дитини з множинними оскольчастими переломами парієтальної кістки, верхньої та бічної стінки очної ямки, виличної дуги ділянці присінка. Управлення виличної кістки можна провести і з боку шкіри, використовуючи спеціальний гачок Лімберга, лопаточку Буяльського чи їх моди-фікації. Усунення неправильного положення відламків виличної дути або кістки супроводжується характерним звуком (клацання).
За наявності ушкодження верхньощелепної пазухи під час репозиції відламків проводять ревізію пазухи (видалення відламків і згустків крові) з наступним заповненням її йодоформним тампоном, просякнутим гліцерином або вазеліном. Кінець тампона через створений назогаймороанастомоз виводять у нижній носовий хід.
Після репозиції виличної кістки додаткової фіксації її у дітей звичайно не потрібно. Дитині призначають протизапальне лікування з метою профілактики можливих ускладнень, щадну дієту, забороняють спати на боці ураження.
За наявності "застарілих" переломів виличної кістки і дуги та розвитку деформації проводять рефрактуру з подальшою фіксацією фрагментів у правильному положенні пластинами з шурупами.