Протипоказання при опіках

Не можна прикладати лід натуральний до обпаленої шкіри, так як це може привести до омертвіння клітин шкіри і не відновленню надалі. Не можна обробляти шкіру спиртом, одеколоном. Не можна проколювати пухирі (вони охороняють рану від інфекції). Не можна зривати прилиплі до місця опіку частини одягу, доторкатися до обпаленого місця руками (це призводить до проникнення інфекції). Не можна дозволяти потерпілому самостійно рухатися (можливий шок). Не можна поливати міхури і обвуглену шкіру водою. Не можна змащувати опіки яєчним жовтком, жиром, зеленкою, міцним розчином марганцівки, засипати порошками, соняшниковою олією, салом, мазями і т.д., (це ускладнить подальше лікування, а так само посприяють забруднення обпаленої поверхні і подальшому розвитку гною).

Профілактика і лікування опіків

пов'язочний метод

Захищає обпалену область від забруднення і зовнішнього впливу (механічна травма, охолодження), добре всмоктує гнійне відокремлюване, зменшує випаровування води з пораненою поверхні. Він необхідний при ураженні дотичних поверхонь тіла, циркулярних опіках тулуба і кінцівок. Без накладення пов'язок неможливе транспортування обпалених. При використанні закритого методу створюються оптимальні умови для місцевого медикаментозного лікування опікових ран. Під пов'язкою зберігається підвищена активність ранових протеаз, що забезпечують ферментативне розплавлення загиблих тканин. Закритий метод лікування може бути використаний як у стаціонарі, так і в амбулаторній практиці. Недоліками його є трудомісткість, велика витрата перев'язувального матеріалу, болючість перев'язок; здавлювання шкіри, безпосередній контакт з термічним фактором, погіршують її захисні властивості.

Безповязочний метод

Позбавлений цих недоліків. Прискорення формування щільного струпа на обпаленій поверхні під впливом висушує повітря, ультрафіолетового опромінення або змазування опікової рани деякими коагулюють білковими речовинами сприяє зменшенню інтоксикації (отруєння) потерпілого продуктами розпаду загиблих тканин. При відкритому лікуванні створюється можливість постійного спостереження за змінами, що відбуваються в опіковій рані, і ефективністю лікувальних процедур. Застосування концентрованих розчинів дублячих, коагулюючих і фарбувальних речовин (танін, азотнокисле срібло, анілінові фарби, хлористе залізо, насичений розчин марганцево-кислого калію - "марганцівка") для утворення струпа при відкритому лікуванні опіків ускладнює діагностику глибини ураження.

Відкрите лікування глибоких опіків не попереджає розвитку гнійного запалення в рані. Поверхневі опіки II-ІІІа ступеня при відкритому методі лікування гояться самостійно. Істотної різниці в термінах загоєння і частоту ускладнень при відкритому і закритому методах лікування поверхневих опіків не виявлено. Їх потрібно використовувати в залежності від стану хворого, умов, в яких здійснюється лікування, локалізації та глибини опіку, стадії процесу.

Відкритий метод слід застосовувати головним образів при опіках особи, статевих органів, промежини, де пов'язки ускладнюють догляд і фізіологічні відправлення. Проте його використання не означає повної відмови від пов'язок при опіках і цих локалізацій. Відкрите лікування застосовується при множинних залишкових дрібних ранах, які повільно гояться під пов'язкою і тому, надовго затягують період одужання. Залишена відкритої опікова рана 3-4 рази на добу змащується будь-якої маззю, яка містить антибіотики або антисептики (сільведерм, БЕТАДИН, дермазин) [1,4,6,7,8,9].