Причини спортивних травм

Успішна боротьба із спортивними травмами можлива лише при знанні причин їх виникнення. В спортивній медицині є велика кількість робіт, в яких дається аналіз спортивного травматизму і причин виникнення травм. Представляється доцільною наступна класифікація причин виникнення спортивних травм:

1) недоліки і помилки в методиці проведення занять;

2) недоліки організації занять і змагань;

3) недоліки в матеріально-технічному забезпеченні занять і змагань;

4) несприятливі метеорологічні і санітарні умови при проведенні тренувань і змагань;

5) порушення вимог лікарського контролю;

6) недисциплінованість спортсменів.

Види спортивних травм і симптоми

1)Розтягування сухожиль і зв’язок — найпоширеніша спортивна травма, яка іноді призводить до серйозного пошкодження або розриву тканини. Найбільш часто такі травми зачіпають суглоби ніг і касти рук.

Симптомами розтягування є:

Біль;

Набряклість і почервоніння шкіри;

Обмеження рухливості суглоба в області розтягування.

2)Розтягнення м’язів — інша поширена проблема, яку часто називають «потягнути м’язи». Найбільш схильні розтягування чотириглавий м’яз, литкові м’язи і м’язи в області попереку. Симптомами цієї спортивної травми є м’язові спазми, біль, і втрата м’язової сили.

Незначні травми голови часто відбуваються при заняттях спортом. Вони можуть викликати такі симптоми, як нудота, слабка головний біль, синці і легке запаморочення. У більшості випадків при таких травмах не потрібна допомога. Але іноді навіть незначний удар по голові призводить до струсу мозку.

Його симптомами є:

Тимчасова втрата свідомості;

Порушення пам’яті;

Різні порушення зору, наприклад, «зірочки» перед очима;

Сплутаність свідомості.

При появі симптомів струсу мозку слід якомога швидше звернутися за лікарською допомогою.

3)Біль у п’яті часто зустрічається у тих, хто займається бігом; вона може бути ознакою підошовного фасцііта. Як правило, спочатку біль незначна, але з часом вона посилюється, заважаючи займатися не тільки спортом, але і багатьма повсякденними справами.

4)«Лікоть тенісиста» — стан, що характеризується болем у зовнішній стороні плеча. Воно викликане регулярним напругою м’язів і суглобів в області ліктя — це особливо характерно для тенісистів (що очевидно з назви), а також для людей, що займаються крикетом і плаванням.

Симптомами зазвичай є біль і набряклість ліктя.

5)«Лікоть гольфіста» — проблема, подібна з «ліктем тенісиста», але в силу специфіки рухів, які виконуються при грі в гольф, біль і набряклість зазвичай з’являються на внутрішній стороні ліктя.

6)Тендоніт, або запалення сухожиль, що розвивається в результаті перенапруження суглобів. Симптомами тендоніта є:

Набряклість, почервоніння шкіри і біль в області ушкодженого сухожилля;

Обмежена рухливість ураженого суглоба;

У деяких випадках — деформація суглоба.

Особливо схильні тендоніту літні люди, які починають займатися спортом після тривалої перерви.

7)Біль у гомілці — вид спортивної травми, викликаний запаленням і невеликими тріщинами в кістках гомілки. З цією проблемою часто стикаються спортсмени, яким доводиться багато бігати. Крім того, біль у гомілці може бути викликана надмірно частими тренуваннями, а також бігом по дуже твердої поверхні і / або взуттям, яка не підтримує гомілку в достатній мірі.

8)Стрес-переломи — тріщини, які утворюються в кістках при регулярних інтенсивних навантаженнях. Маленькі тріщини можуть не викликати симптомів, але якщо вони продовжать збільшуватися, з’являться біль і набряки, і потрібно лікування.

9)Пошкодження хрящової тканини може відбутися при заняттях різними видами спорту. Його симптомами є біль і ригідність суглобів, набряклість, зменшення діапазону рухливості суглобів. Найбільш часто відбувається пошкодження хрящової тканини колінного суглоба.

10)Переломи кісток відносяться до більш серйозних спортивних травм. Як правило, вони викликають сильний біль і дисколорація шкіри в області перелому; при переломах потрібно якомога швидше звертатися за професійною допомогою.

11)Важкі травми голови можуть супроводжуватися такими симптомами, як втрата створення, в тому числі на тривалий період часу, сильна сонливість, мимовільні рухи, утруднена мова, проблеми із зором, наприклад, двоїння видимих об’єктів, утруднене розуміння мови. Якщо у потерпілого спостерігаються такі симптоми, необхідно викликати швидку допомогу.

12) Ентезопатія – це дегенеративно-дистрофічна перебудова тканини сухожилка під дією хронічного перенавантаження та мікротравматизації, що характеризується початковим запаленням з подальшою загибеллю спеціалізованих клітин та волокон із наступним заміщенням дефекту грубоволокнистою тканиною та формуванням осередків осифікатів та казеозного некрозу, що призводить до виникнення стійкого больового синдрому, зменшення міцності самого сухожил ку з наступним його патологічним розривом.

Синдром перенавантаження сухожилків нижньої кінцівки трапляється досить часто серед пошкоджень сухожилків у людей взагалі та у спортсменів зокрема. Частота і локалізація ентезопатій сухожилків напряму залежить від в иду фізичної та спортивної діяльності:

1)АRS-синдром (ентезопатія сухожилків mm. adductor longus et/оr brevis, m. gracilis, дистальної частини m. rectus abdominis, а також передньої частини m. adductor magnus у місцях їх прикріплення до лонної і/або сідничної кістки) становить 60% випадків усіх травм пахової ділянки у спортсменів, цей синдром найчастіше трапляється у футбо лістів – 65% від усіх випадків;

2)Hamstring синдром (ентезопатія проксимальної частини сухожилків mm. biceps femoris, semitendinosus et/оr semimembranosus в місцях їх прикріплення до сідничного бугра) найчастіше трапляється у спринтерів – 50% від всіх випадків;

3)«коліно стрибуна» – ентезопатія власної зв’язки наколінника в місці прикріплення до нижнього полюса наколінника найчастіше трапляється у стрибунів та штангістів 60 %;

4)Ахілодинія (ентезопатія ахілового сухожилка) найбільш притаманна стаєрам і становить 70% від усіх випадків;

5)Iliotibial Tract Friction-синдром або «коліно бігуна» (ентезопатія в місці прикріплення ілеотібіального тракту до зовнішнього виростка стегнової кістки, цей патологічний стан найбільш притаманний стаєрам, 70% від усіх випадків;

6)«стопа танцюриста» (ентезопатія m. tibialis anterior у місці прикріплення до човникоподібної кістки) найбільш часто трапляється у танцюристів – 68% всіх випадків;

7)теносиновіїт сухожилків «гусячої лапки» (ентезопатія у місці прикріплення сухожилків m. semi).

Несвоєчасна діагностика з продовженням навантаження та недостатні методи лікування хворих (особливо спортсменів) на ентезопатії призводить до зриву компенсаторних механізмів – виникнення стійкого больового синдрому, дегенеративно-дистрофічної перебудови сухожилка з наступним порушенням його анатомічної цілісності), що в свою чергу призводить до часткової або повної втрати працездатності та інвалідності пацієнтів.

Діагноз ентезопатії встановлюється на основі анамнеза, диференціальної діагностики клінічних та інструментальних методів дослідження (ультразвукового, магнітнорезонансного обстеження). На сьогоднішній день одним із перспективних шляхів залучення до медичної практики досягнень молекулярної та клітинної біології є застосування тканинної терапії в лікуванні ентезопатій на пізніх стадіях захворювання, з метою заміни в організмі пошкоджених і зношених клітин та тканин.

При цьому можуть бути використані, як культура диплоїдних клітин (фібробластів), так і ембріональних стовбурових клітин (клітин хоріона)