10.4. Основні методи суб'єктивних оцінок при вимірюванні ризику

• метод експертних оцінок;

• аналіз чутливості;

• метод дерева рішень;

• метод Дельфі;

• аналіз сценаріїв

• метод «Монте-Карло».

10.4.І. Метод експертних оцінок

Якщо статистичний підхід до оцінки ризику неможливий, за­стосовують методи, що використовують результати досвіду та ін­туїцію.

Метод експертних оцінок включає комплекс логічних і матема­тичних процедур, сконцентрованих на одержання від фахівців ін­формації, її аналіз і узагальнення з метою підготовки і вибору до­цільних рішень. Сутність цього методу полягає в проведенні ква-

231

ліфікованими експертами інтуїтивного-логічного аналізу пробле­ми з якісною або кількісною оцінкою суджень і формалізованим опрацюванням результатів.

Використовуючи методи оптимального опрацювання експерт­ної інформації і вирішення багатокритеріальних завдань оптимі-зації, можна визначити й оцінити основні види ризиків і черго­вість необхідних заходів щодо їх мінімізації, а також виробити пропозиції щодо зміни структури інвестиційного портфеля.

В якості ключових, конструктивних положень при дослідженні і класифікації ризиків пропонується:

її Розглядати і групувати ризики за фазами розробки інвести­ційних проектів:

• ризики на передінвестиційній фазі проекту;

• ризики на інвестиційній фазі;

• ризики в період експлуатації.

2. Класифікувати ризики за несприятливими наслідками у ви­гляді відхилень від цілей проекту і проектних показників.

3. Визначати для кожного виду ризиків основні причини їх по­яви і виробляти конкретні заходи (прийоми), які дозволяють зни­зити ступінь несприятливого виливу, цих ризиків.

Кожному експерту, який працює окремо, надається перелік пе­рвинних ризиків по всіх стадіях проекту, і пропонується оцінити імовірність їх настання, керуючись такою системою оцінок:

• 0 - ризик розглядається як несуттєвий;

• 25 - ризик, швидше за все, не реалізується;

• 50 - про настання події нічого певного сказати не можна;

• 75 - ризик, швидше за все, проявиться;

• 100 - ризик напевно реалізується.

Оцінки експертів піддаються аналізу на їх несуперечливість, який виконується за такими правилами.

Правило 1 визначає, що максимально допустима різниця між оцінками двох експертів но будь-якому фактору не повинна пере­вищувати 50. Порівняння проводяться за модулем, тобто знак (плюс або мінус) не враховується. Це правило, представлене у формулі 10.5, дозволяє усунути неприпустимі розходження в оці­нках експертами імовірності настання окремого ризику:

232

де а і b - вектора оцінок кожного з двох експертів. При трьох експертах має бути три оцінки: відповідно, для попарно порівня­них думок 1-го і 2-го експертів; 1-го і 3-го експертів; 2-го і 3-го експертів.

Правило 2 необхідно для оцінки погодженості думок експертів за всіма ризиками. Воно дозволяє знайти пари експертів, погляди яких найбільше розходяться. Для розрахунків розбіжності оцінки складаються за модулем і результат ділиться на кількість простих ризиків, як показано у формулі 10.6.

(10.6)

де N - кількість простих ризиків.

У разі, якщо між думками експертів будуть виявлені протиріч­чя (не виконується хоча б одне з правил 1 і 2), вони обговорюють­ся на нарадах з експертами.

Оцінки експертів, представлені в табл. 10.1, зводяться в серед­ню оцінку (V,), яка застосовується в подальших розрахунках. У графі 6 табл. 10.1 наведені оцінки пріоритетів, обґрунтування яких є окремою проблемою. Суть її полягає в необхідності звіль­нити експертів, які дають оцінку імовірності ризику, від оцінки важливості кожної окремої події для усього проекту. Цю роботу повинні здійснювати розробники проект}.', а саме та команда, яка готує перелік ризиків, що підлягають оцінці. Завдання експертів полягає в тому, щоб дати оцінку ризиків.

Після визначення імовірностей по простих ризиках виникає природне запитання про інтегральну оцінку ризику. Відповідно до прийнятої методики, відповідь на нього може бути отримана за два послідовних ходи: спочатку треба зробити оцінку для кожної зі ста­дій. Після цього можна працювати з об'єднаними ризиками і дати оцінку ризику усього проекту на основі оцінок окремих стадій.

Процедура, яка застосовується для одержання об'єднаних ри­зиків, очевидна - це «зважування». Для цього необхідно визначи­ти «ваги», з якими кожний простий ризик входить до загального ризику проекту. Тобто, немає необхідності використовувати для

233

кожної композиції простих ризиків єдину систему ваг. Однаковий підхід має бути дотриманий тільки усередині кожної окремо взя­тої композиції простих ризиків. Важливо, щоб дані ваги задоволь­няли природній умові незаперечності, а їх сума дорівнювала оди­ниці.

Це означає, що для кожної композиції може бути сформований власний підхід до оцінки ролі кожного простого ризику. Підхід, що викладається нижче, може застосовуватися випадку, коли в укладачів немає нічого кращого, оскільки будь-яке універсальне рішення щодо ефективності завжди поступається спеціалізовано­му. В основі цього підходу лежать два твердження:

• всі прості ризики можуть бути проранжовані за ступенем важ­ливості (розставлені за пріоритетами), при цьому, ризики пер­шого пріоритету мають більшу вагу, ніж ризики другого, і т.д.;

• всі ризики з тим самим пріоритетом дбають рівні ваги.

З цього випливає, що якщо пріоритети заздалегідь не розстав­лені, то ризик проекту є просто сумою всіх простих ризиків, діле­ною на їх загальну кількість.

Таблиця 10.1 Постадійна оцінка ризиків

Прості ризики	Екс­перти			Середня (V)	Пріо-ритет	Вага ризику	А .У >>^ в *-г S в її 2 °Лч"
	-- iCN
1	2\3		4	5	6	7	8
Передінвестиційна стадія
Недовикористання проектної потужності підприємства
Недосягнення вимог по якості
Нестабільна робота
Сумарне значення						1
Інвестиційна стадія
Затримки у виготовленні і поставках ма­теріалів, конструкцій та устаткування
Підвищення цін на матеріали та устат­кування
Зміна ставок податків
Ріст процентних ставок по кредитах

23 і

...
Сумарне значення						1
Експлуатаційна стадія
Погіршення якості сировинних матеріалів
Приховані дефекти устаткування
Збільшення цін на сировину й енергоно­сії
Недотримання жорстких вимог техноло­гій
Сумарне значення						1

Отже, ризики визначені для кожної стадії інвестиційного прое­кту. Однак перш ніж перейти до комплексної оцінки ризику для усього проекту, зведемо в табл. 10.2 всі ризики за стадіями.

Таблиця 10.2 Ризики за стадіями

Стадії по проекту	Імовірність ризику т
Передінвестиційна стадія
Інвестиційна стадія
Експлуатаційна стадія
Усього:

За підсумковим значенням ризику здійснюється оцінка ризи­кованості проекту. Рлзик, як правило, у першу чергу пов'язаний з невеликою кількістю особливо небезпечних факторів. У зв'язку з цим усі ризики, які перевищують норму середнього ризику, вино­сяться в окрему таблицю (табл. 10.3), для того, щоб надалі провес­ти аналіз чутливості нашого проекту на дані фактори (перемінні).

Таблиця 10.3 Значимі ризики для проекту

Значимі ризики	Імовірність ризику
1. Нестабільна робота підприємства
2. Збільшення цін на сировину й енерго­носії

235

3. Зростання процентних ставок по кре­дитах
Усього:

Таким чином, проводиться аналіз прояву даних ризиків у процесі реалізації проекту і пропонуються заходи щодо усунен­ня або зниження негативного впливу на результати здійснення проекту.

Для більш точного визначення найбільш небезпечних для про­екту факторів рекомендується проведення аналізу чутливості.