16.І. У рамках екологічного аналізу розглядають:

а) можливість зменшення негативного впливу на навколиш­ нє середовище;

б) чи забезпечений проект відповідними дозволами від орга­ нів охорони навколишнього середовища;

^необхідність оцінки впливу проекту на навколишнє сере­довище;

г) розробку заходів, що дозволяють усунути негативний вплив проекту;

д) відповідність проекту вимогам законодавчих актів та ін­ ших нормативних документів, які стосуються допустимого не­ гативного впливу на навколишнє середовище.

16.2. Мета екологічного аналізу:

а)встановлення імовірності впливу проекту на навколишнє природне середовище;

б)оцінка усіх вигод і витрат внаслідок вітливу;

в) встановлення взаємозв'язку між вибором технологічного пронесу і потенційною можливістю мінімізації відходів;

г) аналіз відповідності стандартам якості продукції.

16.3. Нормативна база екологічного аналізу не включає:

а) природоохоронні норми і правила проектування і будівни­цтва;

б)встановлення розміру гранично допустимого впливу на на­вколишнє середовище;

в)заходи щодо запобігання забруднення водних об'єктів, ат­мосферного повітря, землі, надр і боротьба з шумом, запахом;

г) проектний опис у географічному, екологічному, соціаль­ному і часовому аспектах, що супроводжують проект;

д)вимоги екологічного аудиту компанії, яка контролює робо­ту здійснюючої проект фірми.

16.4. Позначте етани в міру проведення екологічного аналізу:

а) екологічний моніторинг;

б) аналіз початкових екологічних умов;

335

в) характер впливу проекту на навколишнє середовище;

г) розробка заходів щодо запобігання, скорочення або компе­ нсації негативного впливу на навколишнє середовище;

д) екологічна підготовка менеджменту і персоналу;

є) оцінка потенційного безпосереднього або опосередковано­го впливу проекту на навколишнє середовище;

ж) проведення екологічного аналізу альтернативних варіан­тів проекту.

16.5. До основних критеріїв екологічної оцінки не належать:

а)розмір території;

б)організаційна структура;

в)чисельність населення, що знаходиться від впливом еколо­гічних наслідків проекту;

г) ступінь змін, деградації, зникнення природних ресурсів;

д)швидкість погіршення екологічного стану і час, необхідний для його стабілізації або поліпшення;

є) ступінь необоротності змін у екосистемах.

16.6. Який підхід передбачає, що альтернативна вартість неринкового ресурсу або такого, що не має ціни, можна оціни­ ти, застосувавши недоотриманий дохід від інших видів вико­ ристання ресурсу:

а)підхід альтернативної вартості;

б)підхід, заснований на оцінці втрати доходу;

в)підхід, заснований на визначенні вартості землі.

16.7. Такий підхід дозволяє визначити цінність використан­ ня місцевості для відпочинку. За допомогою цього підходу можна піддавати аналізу культурно-історичні місцевості як потенційно можливі зони відпочинку:

а) оцінка транспортних витрат;

б) використання методу «сурогатних» цін;

в) оцінка превентивних витрат.

336

16.8. Метою якого підходу є визначення вигідності проекту: чи перевищують передбачувані вигоди відповідні витрати:

а)аналіз ефективності витрат;

б)підхід, заснований на оцінці втрати доходу;

в)оцінка зміни продуктивності.

16.9. Якщо результатам різних видів впливу на навколишнє середовище неможливо дати вартісну оцінку, у цьому випадку застосовують методику, засновану на:

а) оцінці транспортних витрат;

б) використанні методики „сурогатних" цін;

в) оцінці превентивних витрат;

г) оцінці сумарного збитку від забруднення навколишнього середовища;

16.10. Назвіть фактори впливу навколишнього середовища, ціну яких неможливо прямо оцінити:

а> естетична цінність;

б)ризик затоплення земель;

в)вартість ділянки землі;

г) власний варіант.

22 ?8

337

ТЕМА 17. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Фінансовий аналіз є найбільш трудомістким і об'ємним роз­ділом аналізу проектів. Метою фінансового аналізу є визначен­ня ефективності і рентабельності проекту з позицій інвесторів і організації, яка реалізує проект, оцінка поточного і прогнозова­ного фінансового стану підприємства.

Фінансовий аналіз проводять у кілька етапів:

1. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяль­ності підприємства.

2. Аналіз основних факторів, які впливають на фінансовий стан і результати.

3. Прогноз основних показників фінансового стану і резуль­татів діяльності підприємства.

4. Оцінка ефективності інвестиційного проекту.

Етапи фінансового аналізу представлені на рис. 17.1.

Оцінку фінансового стану і результатів діяльності підприєм­ства проводять за схемою аналізу фінансових коефіцієнтів, що відображають ліквідність і рентабельність його діяльності.

Платоспроможність відображає можливість підприємства відповідати (платити) за своїми зобов'язаннями в конкретний період часу. У міжнародній практиці прийнято вважати, що як­що підприємство не може відповідати за своїми зобов'язаннями до конкретного терміну, то воно неплатоспроможне.

У цьому зв'язку виконується оцінка його потенційної плато­спроможності, тобто погашення зобов'язань. У противному ви­падку підприємство визнається в судовому порядку банкрутом.

Поняття ліквідності досить широке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. У той же час, ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але й перспективний.

Для діагностики ліквідності і платоспроможності підприємс­тва використовують як кількісну, так і якісну оцінку. При цьому якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантованих ліквідності і платоспроможності.

338

Рис. 17.1. Етапи фінансового аналізу

Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцін­ка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку убування їхньої ліквідності, з зобов'язаннями по паси­ву, згрупованими за термінами їхнього погашення і розміщені в порядку зростання термінів.

Кількісну оцінку ліквідності підприємства виконують за до­помогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють по-

439

рівняти вартість поточних активів, що мають різний ступінь лі­квідності, з сумою поточних зобов'язань. До них відносяться:

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

коефіцієнт термінової ліквідності;

коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити час­тку короткострокових зобов'язань, які підприємство може пога­сити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської забор­гованості та реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної лі­квідності визначається за формулою:

_v Грошові активи ґ лп л\

^к<л.--г, . , , . U'-U

поточні ооов язки

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, як­що воно перевищує 0,2...0,3. На практиці ж значення бувають значно нижчими, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно пога­сити свої борги, оскільки малоймовірно, щоб усі кредитори од­ночасно пред'являли б свої вимоги. У той же час занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нера­ціональне використання фінансових ресурсів.

Коефіцієнт термінової ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) відображає прогнозовані платіжні можливості під­приємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебі­торами і характеризує очікувану платоспроможність підприємс­тва на період, рівний середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості. Теоретичне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,7... 1 Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується по наступній формулі:

_ Грошові активи + дебіторська заборгованість /4 7 04

К . _f \LI ■£)

поточні зоОов язання

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) ха­рактеризує здатність підприємства забезпечити свої коротко­строкові зобов'язання з найбільш легко реалізованої частини активів - оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш зага­льну оцінку ліквідності активів.

Оскільки поточні зобов'язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нор­мального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість їх переви-

340

щувала суму поточних зобов'язань (ця вимога випливає також з «модифікованого золотого фінансового правила»). Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5...2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева приналежність під­приємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу та інші фактори. Значення кое­фіцієнта, рівне 1, передбачає рівність поточних активів і пасивів.

Однак якщо взяти до уваги, що ступінь ліквідності різних еле­ментів поточних активів істотно відрізняється, можна допустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані або ж реалізовані за повною вартістю, у результаті чого можлива загроза погіршення фінансового стану підприємства. Так, товароматеріальні запаси в терміновому порядку часто реалізуються зі значною знижкою. Крім того, у підприємства має бути деякий обсяг виробничих за­пасів для продовження виробничо-господарської діяльності після погашення всіх поточних зобов'язань. Якщо ж значення коефіціє­нта значно перевищує 1, то можна зробити висновок, що підпри­ємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформува­лися завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємс­тва такий варіант формування оборотних коштів є найбільш при­йнятним. Одночасно, з точки зору менеджера, значне нагрома­дження запасів на підприємстві, відволікання коштів у дебіторсь­ку заборгованість може бути пов'язане з неефективним керуван­ням активами. У той же час підприємство, можливо, не повністю використовує свої можливості з одержання кредитів.

Розрахунок коефіцієнта поточної ліквідності здійснюється за формулою:

Поточні активи .._,

^кпл~-^:—~,—; (I'-j)

Поточні зооов язання

Наведені фінансові коефіцієнти дозволяють виконати оцінку ліквідності підприємства на дату складання балансу, тобто оці­нка має статичний характер.

На короткострокову і довгострокову ліквідність або платоспро­можність підприємства виливає його здатність генерувати (вироб­ляти) прибуток. У цьому зв'язку розглядаємо такий аспект діяль­ності підприємства, як рентабельність. Це якісний і кількісний по­казник ефективності діяльності будь-якого підприємства.

341

Як правило, при розрахунку рентабельності користуються відношенням прибутку до таких показників:

• Рівень продажів Л фактори, що визначають

• Власний капітал V рівень рентабельності

• Активи / діяльності підприємства

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

• показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва та інвестиційних проектів;

• показники, що характеризують рентабельність продажів;

• показники, що характеризують прибутковість капіталу і його складових.

Рентабельність можна розрахувати на основі валового при­бутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від зви­чайної діяльності до оподаткування і чистого прибутку.

Вибір використовуваних показників рентабельності, а відпо­відно і показники фінансових результатів визначається цілями діагностики.

До основних показників рентабельності, які використову­ються в ході аналізу фінансового стану підприємства, належать:

1. Рентабельність сукупних активів (рентабельність сукупно­ го капіталу або економічна рентабельність) характеризує рівень прибутку, генерованого всіма активами підприємства, що зна­ ходяться в його використанні за балансом.

Даний показник розраховується за формулою:

_ Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування „

Валюта балансу

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про спадаючий попит на продукцію підприємства і перенагрома-дження активів.

2. Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для на­ явних і потенційних власників та акціонерів і є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат:

34 2

_ Чистий прибуток

Власний капітал /1 -і с\

За Рентабельність продажів (комерційна рентабельність) по­казує, наскільки ефективно підприємство веде свою операційну (виробничо-комерційну) діяльність, і розраховується відно­шенням суми прибутку до виручки від реалізації продукції.

Залежно від використовуваного в розрахунках показника прибу­тку виділяють валову, операційну і чисту рентабельність продажів.

Валова рентабельність показує ефективність виробничої дія­льності і цінової політики підприємства.

Показник операційної рентабельності характеризує спромож­ність підприємства генерувати прибуток від діяльності до відраху­вання витрат, які не мають відношення до операційної ефективності.

Чиста рентабельність продажів характеризує ефективність всіх видів діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової. Цей показник відображає повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність.

Економічний зміст, аналогічне показнику рентабельності продажів, має широко застосовуваний у вітчизняній практиці показник рентабельності продукції, що являє собою відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції.

Крім того, необхідно спропюзувати обсяг продажів, порівня­ти його з витратами по проекту і визначити джерела покриття можливих витрат. Прогноз обсягу продажів оформляють у ви­гляді таблиць після проведення комерційного аналізу.

Розрахунок капітальних витрат по проекту планують за ви­дами потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний) по ко­жній статті. Далі слід зробити розрахунок потреби в оборотних коштах проекту і мінімально необхідної суми коштів в обороті. Цей розрахунок базується на оцінці поточних грошових витрат, тривалості обороту, нормативу запасів товароматеріальних цін­ностей, нормальної дебіторської заборгованості.

Аналіз ефективності проекту розраховується за показниками чистої приведеної вартості, внутрішньої норми прибутковості, коефіцієнта «вигоди-витрати», періоду окупності проекту.

'І43

Тести і контрольні запитання до теми 17