17.1. Які показники для визначення фінансового стану під­ приємства використовують у проектному аналізі:

а) ліквідності;

б) платоспроможності;

в) рентабельності;

г) фінансової стійкості.

17.2. Рентабельність це:

а) абсолютний показник фінансового результату;

б) відносний показник прибутковості підприємства або про­ дукції;

в) спроможність підприємства погасити короткострокові зо­ бов'язання.

17.3. Рентабельність власного капіталу характеризує:

а) ефективність використання майна підприємства;

б) ефективність використання довгострокових джерел коштів;

в) ефективність витрат на виробництво;

г) ефективність операційної діяльності підприємства;

д) всі відповіді помилкові.

17.4. Рентабельність сукупних активів характеризує:

а) ефективність використання майна підприємства;

б) ефективність використання довгострокових джерел коштів;

в) загальну величину доходів акціонерів;

г) ефективність витрат на виробництво.

17.5. Найбільш важливим показником для інвесторів є:

а) рентабельність продажів;

б) рентабельність власного капіталу;

в) рентабельність сукупних активів;

г) рентабельність виробничих фондів.

17.6. Ліквідність підприємства це:

а) незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансу­вання;

Зі і

о) спроможність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання;

в) показник оцінки ділової активності підприємства.

17.7. Який висновок про рівень платоспроможності підпри­ ємства можна зробити з таких даних: коефіцієнт поточної лік­ відності - 1, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами - 0,3:

а) структура балансу задовільна, підприємство платоспромо­ жне;

б) структура балансу незадовільна, підприємство неплато­ спроможне.

17.8. Приватні організації, які інвестують проект, більше ці­ кавить така інформація з фінансового аналізу:

а) можливість віддачі вкладених коштів;

б)можливість одержання процентних платежів і боргових зо­бов'язань;

в)кількісні характеристики економічної привабливості та економічної ефективності проекту;

г) рівень конкурентоспроможності продукту проекту.

315

Тема 18. Економічний аналіз інвестиційних проектів

Економічний аналіз проектів призначений визначити корис­ність реалізації проекту для держави, регіону, галузі, організації, підприємства, населення і т.ін. Економічний аналіз дозволяє ви­значити: чи існують інші варіанти досягнення таких самих еко­номічних вигод, але з меншими витратами.

Розглянемо приклад постановки задачі економічного аналізу.

Нехай компанія С займається виробництвом якого-небудь товару за таких умов:

• державна організація продає компанії сировину за пільгови­ми цінами;

• комплектуючі елементи, які імпортуються, також продаються компанії державою за цінами нижчими за міжнародні ринко­ві;

• підприємство платить своїм робітником зарплату на рівні стандартів країни;

• у результаті підприємство продає товари державному підпри­ємству за цінами істотно меншими, ніж можна було б продати за кордоном на вільному ринку.

Завдання полягає в тому, щоб встановити вигоду держави від реалізації такого проекту, порівнявши його з наступними варіа­нтами:

• продавати компанії сировину і комплектуючі за ринковими цінами, платити робітником за світовими стандартами і купу­вати потім у компанії товари за вільними цінами;

• купувати аналогічний (головним чином за показниками яко­сті) товар за кордоном.

Таким чином, у процесі економічного аналізу необхідно з'я­сувати прибутковість держави, а не власників компанії від реа­лізації цього проекту.

Вимір економічної привабливості інвестиційного проекту може бути здійснене за наступною схемою. Наприклад:

346

Крок 1. Ооирають цілі і зважують їх

	Цілі держави	Вага цілі
1	Приплив твердої валюти	0.30
2	Економія твердої валюти	0.20
3	Збільшення продуктів на місце­вому ринку	0.15
4	Забезпечення зайнятості насе­лення	0.20
5	Розвиток регіонів	0.15
Усього:		1.00

Крок 2. Для кожного з альтернативних проектів визначають чисельну міру досягнення кожної мети W (в абсолютних зна­ченнях або в процентному відношенні до кращого). Для кожно­го проекту обчислюють зважене значення комплексного крите­рію:

W - 0,30 • W_x + 0,20 ■ W₂ +0,15 • Щ + 0,20 • W_A + 0,15 • W_s

Крок 3. Вибір найкращого варіанта здійснюється за критерієм максимуму узагальненого критерію.

Вимір економічної ефективності здійснюється з урахуванням вартості можливої закупівлі ресурсів і готової продукції, внут­рішніх цін (які відрізняються від світових), і багато чого іншого, що є відмінною рисою країни і не збігається зі світовими прави­лами і розцінками (наприклад, умови роботи з валютами інших країн).

Основна ідея економічного аналізу пов'язана з обмеженістю ресурсів суспільства і можливістю використання їх у різних сферах, при цьому їхня альтернативна вартість має бути зваже­на з позиції втрачених можливостей. При визначенні показни­ків економічної ефективності на різних рівнях до складу резуль­татів проектів можуть включатися різні показники.

На рівні народного господарства країни розглядають такі по­казники:

- кінцеві виробничі результати (виручка від реалізації на внутріш­ньому і зовнішньому ринках усієї продукції, сюди ж відноситься виручка від продажу майна та інтелектуальної власності);

• соціальні и екологічні результати;

• прямі фінансові результати;

• кредити і позики іноземних держав, банків, фірм, надходжен­ня від імпортного мита і т.ін.

Необхідно враховувати і непрямі фінансові результати, такі як:

• зміна доходів сторонніх підприємств і громадян;

• ринкової вартості земельних ділянок і будинків;

• витрати на втрату природних ресурсів і майна від можливих аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Соціальні, екологічні і політичні результати, що не піддають­ся вартісній оцінці, розглядаються як додаткові показники ефе­ктивності і враховуються при прийнятті рішення про реалізацію і підтримання проектів державою.

До складу витрат включаються передбачені в проекті і необ­хідні для його реалізації поточні й одноразові витрати всіх наці­ональних учасників здійснення проекту, розрахунок яких зроб­лений без повторного рахунка тих самих витрат і без урахуван­ня витраї' одних учасників у складі результатів інших учасників.

При розрахунку показників економічної ефективності на рі­вні регіону (галузі) в якості показників розглядають:

• регіональні (галузеві) виробничі результати (виручка від ре­алізації продукції, зробленої учасниками проекту, за винят­ком продукції спожитої цими учасниками проекту);

• соціальні й екологічні результати, досягнуті в регіоні (галузі);

• непрямі фінансові результати, отримані підприємством і на­селенням регіону (підприємствами галузі).

До складу витрат при цьому включаються тільки витрати підприємств - учасників проекту, що відносяться до відповідно­го регіону (галузі), також без повторного рахунку тих самих ви­трат і без урахування витрат одних учасників у складі результа­тів інших учасників.

Для розрахунку показників економічної ефективності на рів­ні підприємства до їхнього складу включають:

• виробничі результати - виручка від реалізації виготовленої продукції, за винятком використаної на власні потреби;

• соціальні результати, що відносяться до працівників під­приємств і членів їхніх сімей.

348

Економічний аналіз дозволяє оцінити відповідність резуль­татів проекту стратегії розвитку й економічним цілям країни. Тому оцінка економічної привабливості проекту є важливим моментом аналізу вкладень.

При проведенні оцінки економічної привабливості проектів виконується така послідовність дій:

1. Визначаються цілі розвитку та їхня пріоритетність;

2. Здійснюється розрахунок кількісного значення встановле­них раніше критеріїв;

3. Оцінка загальної привабливості проектів розраховується як середньозважена величина індексів проектів, найбільше се­редньозважене значення вказує на економічну привабливість проекту.

Цілі розвитку для різних держав різні і для кожної конкрет­ної країни визначаються керівництвом, виходячи з пріоритетів її розвитку.

Після визначення пріоритетних критеріїв необхідно їх ран-жирувати, встановивши величину питомої ваги кожного крите­рію у величині загальної економічної привабливості. Індексація за критеріями дозволяє порівнювати різні проекти, визначаючи найбільш привабливий варіант з позиції соціального добробуту.

В економічному аналізі для визначення економічної вартості товарів необхідно застосовувати повні витрати виробництва (при їх розрахунку ринкові компенсації вираховуються, а дота­ції додаються, тому що суспільство реальне має оплачувати ці повні витрати).

Для оцінки суспільної цінності ресурсу визначають «тіньові ціни», що відображають суспільну цінність продукту в грошовій формі.

Розрахунок тіньових цін можна зробити кількома способами:

1. Визначенням витрат, необхідних для вилучення цього ре­сурсу з інших галузей.

2. Використовуючи світові ціни на імпортні аналоги, вираже­ні в національній валюті.

3. За величиною альтернативної вартості ресурсів, які вико­ристовуються на виробництво даного продукту.

Перший метод передбачає оцінку граничних (маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, що відображають необ-

349

хідні витрати виробника при виробництві додаткової одиниці продукції. При не повністю завантажених потужностях граничні витрати менші, за собівартість одиниці продукції, це робить ви­пуск додаткових обсягів вигідним для підприємства і для суспіль­ства в цілому. Якщо виробник працює в оптимальному режимі, то залучення до виробництва нових ресурсів потребує великих ви­трат і граничні витрати перевищують собівартість продукції.

Використання другого методу має свої переваги і труднощів використання. Вважається, що, по-перше, більшість світових рин­ків є вільними і конкурентними, тому й встановлена на них ціна, є реальним відображенням вартості. По-друге, постачання на зов­нішні ринки можуть розцінюватися як альтернативне викорис­тання конкурентоспроможних товарів, матеріалів і продукції.

Цей метод має певні особливості застосування, тому аналітик повинен встановити: чи можна оцінити всі складові проекту за світовими цінами, якщо ні, те якою має бути методика оцінки їх вартості; яким способом буде встановлений еквівалент світової ціни для експортних та імпортних товарів.

Практика економічного аналізу показує, що коли існують сер­йозні перекручення торговельного режиму, прикордонні ціни не­обхідно перевести у внутрішню валюту, застосовуючи тіньовий, а не офіційний валютний курс. Як правило, тіньовий валютний курс дорівнює ринковому (офіційному) у разі, якщо всі перекру­чення усунуті (такі як імпортні мита й експортні субсидії).

Якщо врахувати, що більшість країн застосовують імпортні мита, а деякі надають експортні субсидії, то існує необхідність у коригуванні ринкового валютного курсу з урахуванням цих пе­рекручень. Такий аналіз дозволяє розрахувати вилив ще одного фактора на економічну ефективність проекту - обмінного курсу шляхом визначення валютної премії.

Для проведення економічної оцінки товарів або послуг, що не належать до зовнішньоторговельного обороту, використовують коефіцієнти перетворення. Один з методів розрахунку полягає у визначенні відношення вартості всіх експортованих і імпорто­ваних товарів за їх прикордонними (економічними) цінах до їх вартості у внутрішніх цінах.

інший метод розрахунку стандартного коефіцієнта перетво­рення передбачає урахування валютної премії у зв'язку з ТИМ,

350

що тіньовий обмінний курс звичайно вищий офіційний. Цей ме­тод можна застосовувати для визначення економічної вартості товарів і послуг, якщо розраховані фінансові показники проек­ту, тоді цей коефіцієнт покаже ступінь перекручення суспільної цінності продукту шляхом державного регулювання економіч­них процесів. Чим вищий цей показник, тим більше перекручені на даному ринку ціни порівняно з конкурентним ринком.

Крім того, у проектах існують jvcypcn, для яких не існує сві­тової ціни - земля, робоча сила, різні послуги. До таких застосо­вують третій спосіб визначення тіньової ціни - визначення їх­ньої альтернативної вартості.

При проведенні економічного аналізу оцінку землі можна провести кількома методами:

• якщо земельний ринок активно розвивається в аспекті прода­жу земельних ділянок, то виграти на придбання землі можуть бути виражені як поточна вартість капіталу на основі сплаченої ціни з поправками на перекручення, якщо ринок дає достатню кількість варіантів альтернативної вартості землі;

• оцінити землю можна на основі річної суми орендної плати, що передбачає урахування багатьох факторів: місце розташу­вання ділянки, розвиненість інфраструктури, майбутні пере­творення на ринку землі та ін.;

• якщо земельні ділянки вилучаються із сільськогосподарсько­го обороту, то оцінка може здійснюватися з урахуванням мо­жливого доходу від реалізації продукції з цієї ділянки;

• якщо земля для реалізації проекту береться в оренду, тоді має враховуватися вартість оренди з поправками на перекручення ринку.

Тести і контрольні запитання до теми 18