4.5. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі

Створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі є одним з основних завдань менеджерів, оскільки його вирішення створює важливі передумови для ефективної праці.

Про важливість сприятливого психологічного клімату можна судити, наприклад, за тою обставиною, що поганий настрій знижує ефективність роботи колективу приблизно в півтора рази. Оскільки обставини піддаються цілеспрямованому впливу, психологічний клімат можна в деякій мірі формувати і корегувати. Психологічний стан колективу характеризується ступенем задоволеності його учасників своїм положенням. На нього впливають характер і зміст роботи, відношення до нього людей, престижність, розміри винагороди, перспективи росту, наявність додаткових можливостей (вирішити якісь власні проблеми, побачити світ, познайомитися з цікавими або корисними людьми, прославитися), місце здійснення, психологічний клімат. Багато у чому психологічний стан колективу залежить і від уміння його членів свідомо жити за його законами, підкорятися установленим вимогам і порядкам.

Результатом згуртованості колективу є поліпшення індивідуальної адаптації до навколишнього оточення і більш активне залучення людей до діяльності, відчуття ними особистої безпеки.

4.2. Термінологічний словник

Керівник (за В.Травіним і В.Дятловим) – це працівник, який відповідає за конкретний об’єкт чи комплексну програму, має у своєму підпорядкуванні колектив співробітників і наділений необхідними правами і повноваженнями приймати управлінські рішення і нести відповідальність за наслідки їх реалізації.

Лідер –це людина, яка здатна, завдяки своїм особистим якостям, впливати на окремі особистості та групи для спрямування їх зусиль на досягнення цілей організації.

Потреби – це нестаток необхідних для людини визначених благ, предметів або форм поведінки. Правомірним є і трактування потреб як стану нерівноваженості, дефіциту, на усунення яких націлені дії людини.

Мотивація – це сукупність рушійних сил, що спонукують людину до виконання визначених дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо або неусвідомлено робити ті або інші вчинки.

Комунікації – інформаційна взаємодія суб’єктів організації в процесі діяльності.

Стрес – cтан психологічного або фізичного дискомфорту людини, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища.

Конфлікт – процес розвитку взаємодії суб’єктів з приводу розбіжностей їх інтересів і ціннісних орієнтацій. Зіткнення інтересів індивідів та груп у соціальній взаємодії.

4.3. Семінарське заняття з теми „Соціально – психологічні аспекти управління персоналом”

Студент повинен знати:

• основні риси керівника, вимоги до нього як до лідера;

• соціально – психологічні особливості колективу як об’єкта управління;

• сутність комунікативного процесу і його складових;

• сутність, причини виникнення та управління конфліктними ситуаціями;

• закономірності формування соціально – психологічного клімату в колективі та методи підвищення його ефективності.

Студент повинен уміти:

• визначати необхідні передумови ефективного управління спільною діяльністю людей, керівну і виховну ролі керівника;

• визначати потреби та ціннісні орієнтації працівників;

• правильно визначати стресові фактори і управляти стресом;

• використовувати окремі методи управління конфліктними ситуаціями на практиці;

• визначати соціально – психологічні резерви колективу і методи їх використання.