Контрольні питання множинного вибору відповідей

1. Які види містить у собі підвищення кваліфікації керівників?

а) короткострокове тематичне навчання з питань конкретних аспектів діяльності;

б) бригадне навчання для вивчення передових прийомів і методів праці;

в) тривале навчання керівників і фахівців для поглибленого вивчення актуальних проблем науки, техніки, технології, соціально-економічних і інших проблем професійної діяльності;

г) тематичні та проблемні семінари, що проводяться освітніми установами підвищення кваліфікації по відповідних програмах.

2. Підвищення кваліфікації робітників на підприємстві здійснюється в таких формах:

а) виробничо-технічні курси для одержання середньої і високої кваліфікації;

б) цільові курси, що відкриваються для освоєння нової техніки і технології;

в) бригадне навчання безпосереднє на робочих місцях;

г) індивідуальне навчання.

3. Система безперервного навчання персоналу припускає такі основні види навчання:

а) первинне навчання осіб, прийнятих на роботу;

б) щорічне навчання з актуальних питань професійної діяльності керівників і фахівців;

в) періодичне навчання відповідно до потреб;

г) навчання на магістерських програмах із відривом від виробництва;

д) робота у цільових групах щодо розробці спеціальних перспективних проектів.

4. Внутріорганізаційна кар'єра може бути:

а) горизонтальною;

б) запланованою;

в) вертикальною;

г) доцентровою;

д) за сумісництвом.

5. Які форми підвищення кваліфікації практикуються за рубежем, зокрема, у США?

а) робота в цільових групах щодо розробки спеціальних перспективних проектів;

б) горизонтальна ротація у рамках організації та її філій, у тому числі закордонних;

в) консультування і викладацька робота;

г) освоєння університетських програм з метою одержання бакалаврського ступеню;

д) вирішення конкретних задач, що містять інтерес і виклик.

7.7. Список рекомендованої літератури

1. Десслер Г. Управление персоналом: Учебное пособие / Пер. с англ. Под ред. Ю.В. Шленова.-М.:БИНОМ, 1997 – С. 226-249.

2. Кибанов А.Я. Основы управления персоналом. – Москва: ИНФРА-М, 2002 – С. 195-229.

3. Молл Е.Г. Управление карьерой менеджера. – СПб.: Питер, 2003 – С. 12-20, 207-252, 259-342.

4. Мордовин С.К. Управление человеческими ресурсами. – М. ИНФРА-М., 1999 – 177-189.

5. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации: Учебник.-М. :Аспект Пресс ,1998.

6. Савченко В.А. Управління розвитком персоналу: Навч. посібник. – КНЕУ, 2002 – Розд. 1-2, 4,6,10-13.

7. Травин В.В., Дятлов В.А. Менеджмент персонала предприятия: Учеб.-практ. пособие. – 3-е изд. – М.: Дело, 2000 – С. 48-107.

8. Управление персоналом: Учебник для вузов / Под ред. Базарова Т.Ю., Еремина Б.Л. – Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 – С. 104-125.

9. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. – 4-е изд., испр. – К.: МАУП, 2002 – С. 155-175.

Тема 8. Рух персоналу

8.1. Поняття, основні фактори і траєкторії руху персоналу в організації.

8.2. Задачі стабілізації та планомірного відновлення персоналу.

8.3. Горизонтальний і вертикальний рух персоналу, його позитивні та негативні наслідки.

8.4. Ротація кадрів.

8.5. Показники обороту, плинності та стабільності персоналу.

8.6.Абсентизм, його причини, економічні наслідки і методи регулювання.