13.2. Термінологічний словник

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукують людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, спрямованість, орієнтовану на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Потреби – це відчуття фізіологічного, соціального або психологічного дискомфорту, недоліку чогось, що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і функціонування людини.

Мотив – це усвідомлене спонукання до дії як відображення і проявлення потреб.

Інтереси - це конкретна форма вираження усвідомлених потреб.

Трудова поведінка – зовнішнє проявлення відношення до праці, який характеризується соціальною активністю працівника.

Мотиватори – це фактори, що спонукують людину до трудової діяльності; зовнішні мотиватори – це зовнішній стосовно працівника вплив; внутрішні мотиватори – внутрішні сили, що спонукують.

Мотиваційний потенціал працівника – складова трудового потенціалу, що характеризує готовність працівника до максимальної трудової віддачі, розвитку конкурентоздатності, реалізації у роботі добутих знань, здібностей, умінь, навичок.

Спрямованість мотивації – спрямованість працівника на реалізацію визначених потреб на основі вибору конкретної трудової діяльності.

Сила мотивації (мотиваційна поведінка) – інтенсивність наміру працівника, ступінь його готовності включитися у трудову діяльність для досягнення поставлених цілей.

Стимул (від лат. Stimulus – батіг) – це причина спонукання до дії, в основі якої лежать зовнішні фактори (матеріальні, моральні та ін.). Таким чином, під стимулом розуміємо зовнішнє спонукання, що має цільову спрямованість.

Стимулювання – це процес використання конкретних стимулів на благо людині й організації. Стимулювати – це значить впливати, спонукати до цільової дії, дати поштовх ззовні.

Заробітна плата - сукупність винагород у грошовій або (і) натуральній формі, отриманих працівниками за фактично виконану роботу, а також за періоди, що включаються в робочий час.

13.3. Семінарське заняття з теми „Мотивація та стимулювання персоналу”

Студент повинен знати:

• сутність потреб, мотивів, інтересів та їх класифікацію;

• сутність та зміст мотиваційного механізму управління трудовою поведінкою;

• зміст і сутність зарубіжних теорій мотивації;

• поняття стимулу, зміст методів стимулювання ефективної діяльності персоналу;

• сутність і види заробітної плати як провідного стимулу трудової діяльності, негрошові форми стимулювання працівників.

Студент повинен уміти:

• правильно орієнтуватися у співвідношенні і взаємозв’язку таких понять як потреби, мотиви, інтереси, стимули;

• визначати головні складові мотиваційного механізму та можливість використання зарубіжних моделей мотивації персоналу на вітчизняних підприємствах;

• визначати доцільність використання певних сучасних методів стимулювання відповідно до умов зовнішнього і внутрішнього середовища;

• орієнтуватися у видах і системах заробітної плати, негрошових формах стимулювання ефективної діяльності персоналу.