Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

Студенти повинні підготувати:

1. Конспект з питання «Бар’єри спілкування».

2. Глосарій основних понять з даної теми (за різними літературними джерелами – не менше 2 визначень з кожного поняття).

Питання для самоконтролю

1. Що таке спілкування?

2. Що таке ділове спілкування? У чому полягає його специфічна особливість?

3. Які складові входять до структури спілкування?

4. Які рівні спілкування Ви знаєте?

5. Які Ви знаєте бар’єри спілкування?

6. Що таке семантичні бар’єри спілкування? Чим вони обумовлені?

7. Які Ви знаєте особливості сприйняття інформації співрозмовника?

8. Як можна визначити ведучий канал сприйняття інформації співрозмовника (візуальний, аудіальний, кінестетичний)?

Тестові завдання

1. Спілкування – це…

а) предмет ділової зустрічі;

б) зв’язок між людьми, під час якого виникає психічний контакт, який проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, співчутті, взаєморозумінні;

в) культура життя і співпраці з людьми, це така організація людських колективів, за якої кожен здатен творчо, максимально самовіддано виконувати посильну справу.

2. Структура спілкування включає в себе:

а) перцептивну, комунікативну, інтерактивну сторони;

б) бесіди, наради, переговори, збори;

в) підготовчий, виконавчий, підсумковий етапи;

г) зір, слух, мову, запах, присмак, доторкання.

3. Специфічною особливістю ділового спілкування є…

а) самостійність;

б) регулятивність;

в) регламентованість;

г) проблемність.

4. В спілкуванні виділяють наступні рівні:

а) верхній, середній, нижній;

б) адміністративний, підпорядкований, доцільний;

в) дошкільний, шкільний, дорослий;

г) соціально-рольовий, діловий, інтимно-особистісний.

5. Бар’єри спілкування:

а) семантичні, невербальні, невміння слухати;

б) мислення, сприйняття, відчуття;

в) міміка, жести, відстані;

г) говоріння, слухання, мовчання.

6. Який із способів комунікації є найбільш розповсюдженим серед людей:

а) усна мова;

б) письмові повідомлення;

в) жести і міміка?

Література

/2/, /3/, /6/, /7/, /8/, /9/, /10/, /13/, /18/, /23/, /25/, /26/

Модуль І

Змістовий модуль І

Тема 2. Уміння слухати як необхідна умова ефективного спілкування

Мета заняття: закріплення, поглиблення і систематизація знань про слухання і його стилі; нерефлексивне і рефлексивне слухання та їх технічні прийоми; установку як техніку слухання.

План вивчення теми

1. Уміння слухати та його значення.

2. Сутність понять «чути» і «слухати».

3. Сутність поняття «нерефлексивне слухання» та його технічні прийоми.

4. Сутність поняття «рефлексивне слухання» та його технічні прийоми.

5. Установка як техніка слухання.

Методичні рекомендації

Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «чути», «слухати», «нерефлексивне слухання», «рефлексивне слухання», «установка».

При вивченні цієї теми слід звернути увагу на різницю в поняттях «чути» та «слухати». Слід усвідомити, що слухання – це активний процес сприйняття інформації.

Слід усвідомити, що кожна людина має свій особистий стиль слухання, в якому відбиваються особистість, характер, інтереси, стать, вік, службове становище співбесідника. Стиль слухання може бути ефективним або неефективним. До неефективних належать категоричний, розсудливий, співчуваючий, аналітичний стилі. Вдосконалення свого вміння слухати призводить до підвищення ефективності спілкування.

Для формування умінь і навичок активного слухання слід розвивати в собі уміння уважно слухати і розуміти співрозмовника, використовуючи при цьому прийоми нерефлексивного, рефлексивного слухання, позитивні установки, мову невербального спілкування.

При вивченні третього питання слід усвідомити, що нерефлексивне слухання – це вміння уважно мовчати, не втручатися в мову співрозмовника своїми зауваженнями. Це – активний процес, який потребує фізичних і психічних зусиль. Прийоми нерефлексивного слухання – це уважне мовчання (слухання), мінімізація відповідей, мінімізація запитань. Для підвищення ефективності спілкування слід проаналізувати ситуації з власного досвіду, в яких доцільно використовувати нерефлексивне слухання, і ситуації, коли його використовувати недоцільно.

Рефлексивне слухання – це більш об’єктивний зворотній зв'язок із співрозмовником, ніж нерефлексивне слухання. Прийоми рефлексивного слухання використовуються для контролю точності свого сприйняття висловлювань співбесідника. До основних прийомів рефлексивного слухання відносяться: з’ясування, перефразування, відбиття почуттів, резюмування. Для підвищення ефективності спілкування слід проаналізувати ситуації з власного досвіду, в яких доцільно використовувати рефлексивне слухання, і ситуації, коли його використовувати недоцільно.

При вивченні п’ятого питання слід усвідомити, що від установки залежить ефективність спілкування. Основні установки: схвалення, самосхвалення, емпатія.