2.15. Чи підробляти результати розрахунків?

Сара Макінтош нещодавно почала працювати в MicroPhone, великій телекомунікаційній компанії. Їй доручено здійснити широкомасштабний проект з навчання співробітників правилам обслуговування клієнтів. Програму запропонувала Крістіна Коул, начальник відділу кадрів, новий бос Сари. У компанії ходять чутки, що цим проектом Крістіна сподівається підвищити свою репутацію й одержати довгоочікуване підвищення. Конкуренція на ринку загострюється, і тому стратегія MicroPhone вимагає, щоб компанія відрізнялася найвищим рівнем сервісу. Це означає, що в компанії повинні працювати кращі люди, особливо там, де відбуваються безпосередні контакти з клієнтами. Запропонована Крістіною програма вимагає, щоб кожний з трьох тис. працівників служби обслуговування пройшов тижневий курс навчання. Вартість проекту - приблизно $40 млн.

Програму розробила група штатних співробітників компанії на чолі з Крістіною. Але на її реалізацію в них просто немає часу, тому потрібен був висококваліфікований менеджер проекту. Сара з її восьмирічним досвідом, довгим послужним списком і знаннями у сфері фінансів й організаційної поведінки підходила для цього якнайкраще. Однак, уважно вивчивши запропоновану програму, Сара виявила кілька неточностей у вихідних даних, на яких базувалися всі інші розрахунки. Своїми побоюваннями вона поділилася з Деном Соталом, координатором групи. Чим більше він розповідав про те, як Крістіна одержала свої фінансові прогнози, тим більше Сара переконувалася, що програма має ряд серйозних недоліків. Як вона не намагалася, єдине, що вдалося, так це «вичавити» із $40 млн. 20 годин навчання у розрахунку на людину, а не 40 годин, як усі очікували. Ще б пак, при таких витратах!

Сара знала, що хоча програма розроблена до її приходу в MicroPhone, підпис під підсумковим документом ставити їй. Коли вона розповідала про виявлені недоліки й можливі наслідки Крістіні, та нервово стукала олівцем по столу, а потім, перервавши Сару на півслові, піднялася, перегнулася через стіл і тихо сказала: «Саро, перерахуйте ще раз і зробіть так, щоб при бюджеті в $40 млн. забезпечувалося по 40 годин навчання кожного працівника». На що Сара відповіла: «Не думаю, що це можливо. Прийдеться або зменшити число співробітників, що підпадають під програму, або збільшити витрати...» Крістіна із застиглою посмішкою й крижаними очами обірвала її вдруге: «Мені здається, ви мене погано розумієте. На карту поставлено дуже багато. Перерахуйте ще раз». Уражена несподіваним здогадом, Сара застигла на місці. Їй наказують фальсифікувати результати. Занепокоєння наростало в її душі як сніговий ком. Що ж їй робити?

Що б зробили ви?

1. «Перерахували» б ще раз. Крістіна і її колеги витратили на проект багато часу й чекають, що ти будеш грати по їхніх правилах. Ти не хочеш підвести групу. Крім того, для тебе самої це прекрасна можливість виділитися.

2. Залишилися б вірні своїм принципам і відмовилися підробляти результати розрахунків. Сказали б Крістіні, що готові працювати надурочно й виробили б альтернативну пропозицію. У рамках того ж бюджету можна зробити так, що працівники, які перебувають у безпосередньому контакті з клієнтами, матимуть більш інтенсивне навчання, а всі інші - ні.

3. Розповіли б про це всім іншим членам групи. Якщо вони перейдуть на бік Крістіни, пригрозили б довести до відома виконавчого директора й ради директорів.

Джерело: Doug Wallace, «Fudge the Numbers or Leave», Business Ethics, May-June, 1996, 58-59.