2.16. Фердинанд п’єх, глава Volkswagen

Багато сучасних організацій переходять на більш демократичний стиль менеджменту, коли керівництво стає, як кажуть, «ближче до народу». Багато хто, але не всі. Одним із винятків є концерн Volkswagen. Фердинанд П’єх, який нещодавно залишив посаду виконавчого директора концерну, правив «залізною рукою» з 1993 р., та й зараз, зійшовши з авансцени, як і раніше має великий вплив. Очоливши компанію, Ф. П’єх централізував владу в організації, а тих, хто мав сумніви у правильності його ідей або менеджерів, які відмовилися підкоритися, просто звільнив. Він особисто узявся за вивчення інженерних проектів, запропонував нові, висловив свою думку щодо дизайну. Його поводження на нарадах можна порівняти хіба що з манерами автократа. Через цю причину деякі важливі питання так і залишалися неозвученими: менеджери просто боялися висловлювати опозиційні думки.

І от Ф. П’єх пішов, передавши владу ним же обраному спадкоємцеві, Бернду Пишетшрейдеру. Але всі були впевнені, що Ф. П’єх збереже величезну владу над найбільшою автомобільною компанією Європи. Передбачалося, що відразу після відставки Ф. П’єх очолить наглядову раду VW. Це дозволить йому визначати стратегію організації, впливати на менеджмент, схвалювати (або не схвалювати) призначення й, можливо, накладати вето на найважливіші рішення. За німецьким законодавством, топ-менеджерів компанії призначає саме голова наглядової ради, а не виконавчий директор. «До П’єха сходяться всі ниточки», — сказав один високопоставлений керівник VW. Вважають навіть, що перед тим, як піти у відставку, колишній виконавчий директор призначив на всі ключові посади «своїх» людей — так він забезпечив спадкоємність свого бачення й стратегії в компанії. Колеги Б. Пишетшрейдера, зазвичай, відгукуються про свого нового керівника як про менеджера, що має свою голову на плечах. Але при цьому ніхто не чекає, що він або інші топ-менеджери VW будуть чинити опір впливу Ф. П’єха.

Ф. П’єх, безперечно, талановитий, далекоглядний бізнесмен. Адже він, по суті, здійснив в VW одне з найбільших перетворень в автомобільній промисловості. Це під його керівництвом такі моделі, як «Golf» і «Passat», стали «бестселерами» на всі часи. Це він закріпив позиції VW нa американському ринку, випустивши оновлений варіант всіма улюбленого «Жука». Чотири головні компанії в складі Volkswagen - VW, Audi, Seat і Skoda - зайняли 19% європейського автомобільного ринку, головним чином за рахунок General Motors і Ford. У Південній Америці кожен четвертий проданий автомобіль носить одну з марок VW. У Китаї - кожен другий. У 2000 р. прибуток концерну майже подвоївся й склав $1,8 млрд. при виторгу від реалізації в $76 млрд.

Ф. П’єх (до речі, його дідусем по материнській лінії був не хто інший, як великий Фердинанд Порше) від самого початку задався ціллю перетворити VW у найдужчу, найбільш авторитетну автомобільну компанію у світі, і він цього майже домігся. Однак замість того, щоб спочивати на лаврах, останні місяці перебування на посаді виконавчого директора VW Ф. П’єх провів так, начебто намагався витягти компанію із глибокої кризи. Успіх його підходу до менеджменту частково пояснюється тим, що Ф. П’єх сам чудово розбирається - ні, жагуче захоплюється автомобілями. Спочатку він навчався автомобільній інженерній справі у Швейцарському федеральному технологічному інституті, потім працював в Porsche, де брав участь у створенні всесвітньо відомих спортивних автомобілів, потім працював над створенням знаменитої повнопривідний «Audi Quattro» і фольксвагенівського «Жука». І скрізь Ф. П’єха можна було бачити на тому самому «робочому місці» - під капотом тієї або іншої машини. Він як ніхто інший в галузі знає, що таке автомобіль, хто такі покупці автомобілів і як поєднати разом ці дві філолофсько-ринкові категорії.

Але на відміну від блискучих інженерних здібностей, здібності Ф. П’єха як менеджера багато разів підпадали під критику. «У VW відчувається недостача кваліфікованих менеджерів, - заявив один німецький аналітик. - Жоден менеджер середньої ланки не вміє приймати рішення, тому що від них цього не вимагалося. Усі рішення спускаються [зверху]». Ф. П’єх пішов у відставку в найважливіший для VW момент. Ford та інші європейські конкуренти набирають сили. Компанія зробила крок убік престижного сектору ринку, що загрожує скороченням продажу в існуючих сегментах. Крім того, багато заводів VW дотепер не можуть упоратися з проблемою високих витрат на оплату праці й низькою продуктивністю. Вважається, що перед Б. Пишетшрейдером стоїть завдання втримати VW на вершині ринку, однак аналітики мають сумнів, чи зможе він зробити це, перебуваючи в тіні онука Ф. Порше.

Питання

1. Які риси характеру проявляє Ф. П’єх? Чи відповідав він своїй посаді виконавчого директора Volkszeiagen? Чому?

2. Усі сходяться в думці, що Ф. П’єх - представник авторитарного стилю менеджменту. Чи не проявляє він ознак макіавеллізму? Як позначаться ці характеристики на майбутньому Volkswagen: позитивно чи негативно?

3. Уявіть, що ви - одна з «довірених осіб», яких Ф. П’єх перед своєю відставкою призначив на ключову посаду в керівництві Volkszeiagen. Ви відчуваєте когнітивний дисонанс, тому що вам доводиться багато й напружено працювати над одним із проектів Ф. П’єха, новим автомобілем представницького класу, в успіху якого ви особисто сумніваєтеся. Як ви будете виходити зі стану дисонансу?

Джерела: Christine Tierney, with Andrea Zammert, Joann Muller, and Katie Kerwin, «Volkswagen», BusinessWeek, Industrial/Technology edition 0и'У 23, 2001), 60-68; Wim Oude Weernick, Georg Auer, and Dorothee Ostle, «Pischetsrieder's In, But Piech's Not Out», Automotive News (September 20, 2001), 1, 45; Scott Miller, «New VW Chief Assumes Post at KeyTime-Stronger Rivals and Shadow of Picch may Make Life Hard for Pischetsrieder», The Wall Street Journal (September 7, 2001), A12; David Woodruff and Keith Naughton, « Hard-Driving Boss», BusinessWeek (October 5, 1998), 82-87; and Christine Tierney with Katharine Schmidt, «Who's Behind the Wheel at Audi?» BusinessWeek, Industrial/Technology edition (November 26, 2001), 50.