2.2. Шляхи використання вільних амінокислот у
	тканинах.
3. Загальні шляхи перетворення	3.1. Трансамінування амінокислот: реакції та їх
амінокислот.	біохімічне значення.
	3.2. Написати рівняння реакцій переамінування
	глутамінової та піровиноградної кислот.
	3.3. Механізм дії амінотрансфераз.
	3.4. Пряме та непряме дезамінування вільних
	L-амінокислот у тканинах.
	3.5. Декарбоксилювання L-амінокислот в орга-
	нізмі людини. Фізіологічне значення утворених
	продуктів.
	3.6. Окислення біогенних амінів.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1.Будувати схеми та писати біохімічні (ферментні) реакції перетворення аміно-

кислот в метаболічних процесах дезамінування, трансамінування та декарбок-

силування.

2.Аналізувати і трактувати молекулярні механізми регуляції обміну амінокислот

та окремих метаболічних шляхів.

3.Підготувати реферативне повідомлення: ”Клінічне значення визначення аміно-

трансфераз”.

Алгоритм лабораторної роботи.

1. Відтворити в експерименті процес трансамінування використовуючи глутамінову та піровиноградну кислоту.

Принцип методу: полягає в тому, що у процесі ферментативного переносу аміногрупи з глутамінової кислоти на кетокислоту (ПВК) утворюються аланін. Про те, що проходить переамінування роблять висновок по появі аланіну на хромотограмі.

Хід роботи: у дві пробірки відміряють по 0,5 мл розчину глутамінової кислоти, 0,5 мл розчину ПВК, 1 мл розчину вуглекислого калію і 0,25 мл розчину монобромоцтової

кислоти.

В 1 пробірку (дослід) додають 0,5 мл свіжої м’язової кашки, у другу пробірку - м’язову кашку, яка попередньо прокип’ячена протягом 1-2 хвилин. Обидві пробірки ставлять у термостат при t = 37оС на 15 хвилин. Потім у кожну додають по 0,25 мл оцтової кислоти та кип’ятять 2-3 хвилини до повного осадження білків. Вміст пробірок фільтрують.

Фільтрати хроматографують. З цією метою на лінії старту двох смужок фільтровального паперу (дослід та контроль) наносять по краплині фільтратів з пробірок, кожного разу підсушуючи на повітрі. Смужки паперу опускають у пробірки, на дні яких

знаходиться фенол, насичений водою. Пробірки у штативі поміщають до термостату на 1 годину при 35-40оС. Після цього смужки паперу виймають, відмічають лінію

фронту (фініш) розчинника, підсушують 10-15 хвилин при 100оС, а потім проявляють

розчином нінгідрину. Знов підсушують.

Для кожної визначеної плями обчислюють коефіцієнт Rf за формулою: Rf = 1/h де, 1- це відстань від старту до центру плями,

h- відстань від старту до фінішу ( відстань, яку пройшов розчинник).

На основі одержаних даних роблять висновки, хроматограму підклеюють до про-

токолу.

Rf амінокислот (для фенолу):

Аспарагінова к-та – 0,07	Аргінін – 0,41
Глутамінова к-та – 0,16	Тирозин – 0,52
Цистеїн – 0,19	Аланін – 0,55
Гліцин (глікокол) – 0,30	Фенілаланін – 0,78
Метіонін – 0,39	Лейцин – 0,79

44