3. Компоненти системи неспеци-		3.1. α-Протеїназний інгібітор, α2-макроглобулін,
фічної резистентності	та тестові	фізіологічна роль та характер змін при патоло-
білки „гострої фази” (БГФ) запа-		гічних процесах.
льних процесів.		3.2. С-реактивний протеїн, клініко-діагностичне
		значення.
		3.3. Фібронектин, фізіологічне значення та діа-
		гностична роль.
		3.4. Кріоглобулін, церулоплазмін, гаптоглобін
		як компоненти БГФ.
4. Ферменти плазми крові та їх		4.1. Амінотрансферази, біороль, клінічне та ді-
значення в ензимодіагностиці за-		агностичне значення (АсАТ, АлАТ).
хворювань внутрішніх органів.		4.2. Амілаза, біороль, клініко-біохімічне зна-
		чення.
		4.3. Креатинкіназа як кардіоспецифічний фер-
		мент в діагностиці інфаркта міокарда.
		4.4. Фосфатаза лужна і кисла, біороль, клініко-
		діагностичне значення.
5. Калікреїн-кінінова	система	5.1. Біологічна роль ККС.
(ККС).		5.2. Участь ККС у розвитку окремих патологіч-
		них процесів.
Практичні навики.

1.Оцінювати стан системи крові та її біохімічних функцій.

2.Пояснювати роль білків, індикаторних ферментів плазми крові в нормі та при

патології.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1.Створити електронну схему калікреїн-кінінової системи.

2.Підготувати реферат на тему „Система протеолізу та її роль в нормі і при ушко-

дженні тканин”.

Алгоритм лабораторної роботи.

Визначення С-реактивного протеїна в сироватці крові.

Принцип методу заснований на реакції преципітації С-реактивного протеїна (СРП) з

антисироваткою.

Хід роботи.

Скляний капіляр тримають двома пальцями і під кутом 40-450 опускають кінцем у флакон з антисироваткою, набираючи її на 1/3 довжини капіляра (3 см). Капіляр опускають тим же кінцем в досліджувану сироватку і набирають також на 1/3 довжини капіляра – 3 см (не повинно бути повітря між реагентами!). Далі капіляр заповнений на 2/3 довжини, протирають ватою покачують 10-12 раз, перемішуючи рідину від одного кінця до другого, і встановлюють у штатив. Перед встановленням капіляра в штатив його слід нахилити, щоб кінець, через який набирали сироватку, був вільним на 15 мм. Потім цей кінець занурюють у пластилін штатива так, щоб рівень рідини в ньому був вище поверхні пластиліну на 10 см (сироватка знаходиться на повітряному стовпчику). Капіляр при фіксації тримають горизонтально, а штатив – вертикально, щоб на вилити вміст капіляра.

Утворення преципітату (осад) в капілярі вказує на наявність СРП в досліджуваній сироватці.

ТЕМА 17. ДОСЛІДЖЕННЯ КИСЛОТНО-ОСНОВНОГО СТАНУ КРОВІ ТА ДИХАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ЕРИТРОЦИТІВ. ПАТОЛОГІЧНІ ФОРМИ ГЕМОГЛОБІНІВ

Актуальність теми.

Порушення кислотно-основного гомеостазу виникає при багатьох патологічних

процесах і відноситься до невідкладних станів, декомпенсація яких викликає загрозу

життю хворих.

76

Особливості механізмів регуляції і підтримки кислотно-основного гомеостазу необ-

хідне для розуміння стану хворих при розвитку ацидозу чи алкалозу, а також для адекватного вибіру методів корекції їх порушень.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Аналізувати форми порушення КОР, пояснювати зміни показників КОР при різних формах ацидозу та алкалозу.

Конкретні цілі:

1.Трактувати біохімічні принципи дихальної функції еритроцитів.

2.Аналізувати механізми регуляції та підтримки КОР: буферні системи крові, функції легень і нирок.

3.Трактувати типи гіпоксії, механізми їх виникнення.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати хімічний склад буферних систем та механізм їх дії.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

	Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1.	Практичне вивчення визначен-	1.1. Визначення гемінової групи гемоглобіну.
ня гемінової групи гемоглобіну.		Поясніть принцип методу.
2.	Дихальна функція еритроцитів.	2.1. Гемоглобін: структура, властивості.
		2.2. Механізм участі гемоглобіну в транспорті
		кисню та діоксиду вуглецю.
		2.3. Варіанти гемоглобінів людини; молекуляр-
		ні порушення будови гемоглобінів – гемоглобі-
		нопатії, таласемії.
3.	Кислотно-основний стан органі-	3.1. Механізми регуляції та підтримки кислот-
зму людини.		но-основного стану: буферні системи крові;
		функція легень і нирок.
		3.2. Показники кислотно-основного стану, що
		досліджуються в клініці.
4.	Порушення кислотно-основного	4.1. Метаболічний алкалоз і ацидоз, механізми
стану.		їх виникнення.
		4.2. Респіраторні алкалоз і ацидоз, механізми
		їх виникнення.
5.	Головні типи гіпоксії.	5.1. Механізми виникнення гіпоксій.
		5.2. Прийоми лабораторної діагностики гіпок-
		сій.

Алгоритм лабораторної роботи. Визначення гемінової групи гемоглобіну бензидиновою пробою

Принцип методу. Для визначення гемінової групи використовують бензидинову пробу, яка базується на каталітичних властивостях похідних гемоглобіну (оксигемог-

лобіну, карбоксигемоглобіну). Продукт окислення бензидину має синій колір, який поступово може переходити в червоний. Проба дуже чутлива.

Хід роботи. В пробірку вносять 5 крапель розбавленої крові, додають 5 крапель розчину бензидину і 2-3 краплі перекису водню. Спостерігають за зміною кольору.

Ситуаційні задачі.

1.Концентpацiя стандаpтного бiкаpбонату в плазмi кpовi у хвоpого на запалення легень складає 20 ммоль/л, pH кpовi - 7,33, концентpацiя pозчиненого в плазмi

СО2 - 50 мм pт.ст. Який стан кислотно-основної piвноваги i чим вiн обумовле-

ний?

77

2.Концентpацiя стандаpтного бiкаpбонату (BS) в плазмi кpовi хвоpого на

цукpовий дiабет складає 6 ммоль/л, pH кpовi - 7,10, межа значень ВЕ ("надлишок чи дефiцит кислот") складає -5,2. Зpобiть висновок пpо стан кислотноосновної piвноваги i пояснiть механiзм змін.

3.pH кpовi хвоpого на токсичний гепатит доpiвнює 7,27, pСО2 = 42 мм рт.ст., ВS=23 ммоль/л, ВВ=33 ммоль/л, ВЕ= -9 ммоль/л, молочна кислота = 9,7

ммоль/л. Дайте оцiнку стану КОР. Hазвiть фоpму поpушення, пояснiть механiзм pозвитку.

4.pH плазми кpовi хвоpого доpiвнює 7,20, pСО2 = 68 мм pт.ст., ВS=13 ммоль/л,

ВВ=15 ммоль/л; ВЕ= -11 ммоль/л. Зpобiть висновок пpо стан i фоpму поpушення КОР.

5.pH плазми кpовi хвоpого складає 7,45, pСО2 =28 мм pт.ст., ВS=32,4 ммоль/л; ВЕ= +5,8 ммоль/л; ВВ=68 ммоль/л. Зpобiть висновок пpо стан КОР i фоpму поpушення.

ТЕМА 18. ДОСЛІДЖЕННЯ АЗОТИСТОГО ОБМІНУ ТА НЕБІЛКОВИХ АЗОТОВМІСНИХ КОМПОНЕНТІВ КРОВІ –

КІНЦЕВИХ ПРОДУКТІВ КАТАБОЛІЗМУ ГЕМУ.

Актуальність теми.

Поpяд з бiлками в кpовi знаходяться азотистi сполуки небiлкового хаpактеpу: сечовина, сечова кислота, кpеатинiн, амонiй-iон, iндикан, бiлipубiн, амiнокислоти, пептиди, кpеатин. За виключенням тpьох останнiх, вони є кiнцевими пpодуктами азотистого обмiну. Азот вищеназваних pечовин носить назву "залишкового", так як вiн

визначається пiсля осадження бiлкiв в безбiлковому залишку кpовi. Видiляють pе-

тенцiйну та пpодукцiйну азотемiю. Ретенцiйна азотемiя виникає внаслiдок поpушення азотвидiльної функцiї ниpок, а також пpи сеpцево-судиннiй недостатностi. Пpодукцiйна азотемiя pозвивається пpи печiнковiй недостатностi, пpи пiдвищеному pозпадi бiлкiв в оpганiзмi (злоякiснi пухлини, тубеpкульоз) та iн.

Визначення залишкового азоту в крові є обов'язковим пpи дiагностицi за-

хвоpювань ниpок.

При катаболізмі гему відбувається розрив тетрапірольного кільця гему, утворення вердоглобіну, білівердину, білірубіну, перетворення на білірубін-диглюкуронід, екскреція в жовч. Визначення жовчних пігментів застосовується для диференційної діаг-

ностики жовтяниць.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Оцінювати показники азотистого обміну та зміни вмісту азотовмісних небілко-

вих компонентів крові

Конкретні цілі:

1. Аналізувати біохімічний склад крові та пояснювати діагностичну роль небілкових азотовмісних сполук (залишковий азот) та небілкових азотовмісних компо-

нентів крові – кінцевих продуктів катаболізму гему в нормі та за умов патології.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру, метаболізм, локалізацію, норми компонентів залишкового азоту крові. Знати будову молекули гемоглобіну.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій

Вказівки до навчальних дій

1. Практичне вивчення визначен- 1.1. Визначення залишкового азоту крові.

ня вмісту залишкового азоту кро-

ві.

78

2. Небілкові азотисті органічні	2.1. Норма залишкового азоту в сироватці кро-
сполуки плазми крові.	ві. Клінічне значення його визначення.
	2.2. Склад залишкового азоту. Походження,
	норми та клінічне значення визначення: сечо-
	вини, аміаку, сечової кислоти, креатину, креа-
	тиніну, індикану, амінокислот, білірубіну.
	2.3. Вкажіть причини ретенційної та продукцій-
	ної азотемії, їх зв'язок з окремими формами
	патології органів і систем.
	2.4. Які особливості складу залишкового азоту
	характерні для різних видів азотемії?
3. Катаболізм гемоглобіну.	3.1. Схема катаболізму гемоглобіну та гему.
	3.2. Будова жовчних пігментів. Норми вмісту в
	сироватці крові, сечі, калі.
	3.3. Клінічне значення визначення жовчних піг-
	ментів.

Практичні навики.

Оцінювати показники азотистого обміну та зміни вмісту азотовмісних небілкових

компонентів крові.

Алгоритм лабораторної роботи. Визначення залишкового азоту крові за Раппопортом-Ейхгорном.

Принцип методу: після осадження білків крові на азотисті сполуки центрифугата діють лужним розчином гіпоброміту, залишок якого визначають йодометрично. Різ-

ниця в кількості гіпосульфіту, затраченого на титрування контролю та досліду, вико-

ристовують для розрахунку залишкового азоту у сироватці крові. Хід роботи:

ДОСЛІД	КОНТРОЛЬ
У центрифужну пробірку вносимо1	В колбу відмірюємо 2 мл осаджу-
мл води, 1 мл сироватки крові, 4 мл	вача, додаємо 2,5 мл гіпоброміту пере-
осаджувача, перемішуємо та через 10	мішуємо та через 1-2 хвилини додаємо
хвилин центрифугуємо 5-10 хвилин. В	2-3 краплі КІ, 1,5 мл 18% НСІ. Титруємо
колбу відмірюємо 2 мл центрифугата	гіпосульфітом до слабожовтого кольору.
додаємо 2,5 мл гіпоброміту, перемішу-	Додаємо 2-3 краплі крохмалю та титру-
	ємо до знебарвлення розчином гіпосу-
ємо та через 2 хвилини додаємо 2-3	льфіту.
краплі КІ, 1,5 мл 18% НСІ. Титруємо
гіпосульфітом до слабожовтого кольо-
ру. Додаємо 2-3 краплі крохмалю та
титруємо до знебарвлення гіпосульфі-
том.
Розрахунок залишкового азоту (RN):

Різниця у кількості мл гіпосульфіту використаного та титрування контрольної (К) і

дослідної (Д) проб помножують на коефіцієнт (30). RN = (К – Д) · 30 = залишковий азот, мг%

мг% · 0,7139= залишковий азот, ммоль/л Норма залишкового азоту крові: 14,3 – 28,6 ммоль/л

79