плексу гістосумісності ІІ, комплементар-
					ний CD8, використовується вірусом СНІД
					для внутриклітинного проникнення
CD8	Всі Т-лімфоцити, ауто-				Рецептор глкопротеїдів головного ком-
	реактивні В-лімфоцити				плексу гістосумісності І, комплементарний
					CD4
CD10	Лімфоїдні		напівстовбу-		Нейтральна ендопептидаза, раніше вва-
	рові клітини, пре В-				жався маркером лейкозних бласті при
	лімфоцити, всі грануло-				гострих лейкозах
	цити
CD14	Моноцити				Рецептор ліпополісахаридів (екзогенних
					пірогенів)
CD20	В-лімфоцити				Іонний канал, маркер В-клітин
CD24	Ранні В-лімфоцити, гра-				Використовується в диференціюванні
	нулоцити				форм лімфобластного лейкозу
CD25	Ктивовані Т- та В-				Частина рецептора ІЛ-2
	лімфоцити, моноцити
CD40	В-лімфоцити				Рецептор індукторів синтезу Ig E
CD45RO	Ранні	Т-	та	В-	Маркер Т-клітин пам’яті
	лімфоцити,		моноцити,
	макрофаги, гранулоцити
CD45	Всі лейкоцити				Маркер всіх лейкоцитів
CD51	Всі лейкоцити, макро-				α-рецептор вітронектину
	фаги, тромбоцити
CD57	Нормальні кілери				Маркер нормальних кілерів
CD61	Тромбоцити				β-рецептор вітронектину
CD71	Макрофаги,		стовбурові		Трансфериновий рецептор
	клітини, активовані лім-
	фоцити та моноцити

ТЕМА 20. БІОХІМІЯ ПЕЧІНКИ. ПАТОБІОХІМІЯ ЖОВТЯНИЦЬ

Актуальність теми: визначається важливим значенням печінки в обміні білків, жирів,

вуглеводів, біологічно активних речовин, гормонів, пігментів, а також детоксикації рі-

зних речовин.

Знання біохімії печінки необхідні для розуміння патогенезу різних форм її патоло-

гії і порушень інших систем і органів: нервової, серцево-судинної та нирок, а також

для обґрунтування профілактичних та лікувальних заходів при печінкової недостат-

ності.

Визначення вмісту білірубіну в сироватці крові важливо для оцінки функції печінки та диференційної діагностики жовтяниць (гемолітичної, паренхіматозної, механіч-

ної, генетичнодетерминованих).

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вміти використовувати знання з біохімії печінки при вивченні основ її патології та вміти визначати вміст білірубіну в сироватці крові для оцінки пігментоутворюючої функції печінки та жовчовиділення.

Конкретні цілі:

1.Трактувати біохімічні закономірності функції печінки: вуглеводної, ліпідрегулюючої, білок-синтезуючої, сечовиноутворювальної, пігментної, жовчоутворювальної.

2.Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та

кон’югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць.

3.Пояснювати роль печінки в забезпеченні нормоглікемії (синтез і катаболізм глікогену, глюконеогенез) та патологічні зміни – гіпо-, гіперглікемія, глюкозурія.

81

4.Пояснювати біохімічні основи розвитку недостатності функції печінки за умов хімі-

чного, біологічного та радіаційного ураження.

5.Вміти кількісно визначати білірубін (прямий, загальний) у сироватці крові по Ієндрашику.

Вихідний рівень знань-вмінь: уміти застосовувати знання про будову та функції печі-

нки, вміти писати формулу гема.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення	1.1. Визначення білірубіну в сироватці крові.
визначення білірубіну в
сироватці крові.
2. Функції печінки.	2.1. Вуглеводна (глікогенна) функція печінки.
	2.2. Білоксинтезуюча, сечовиноутворювальна, функція
	печінки. Біохімічні механізми розвитку печінкової енце-
	фалопатії.
	2.3. Роль печінки в регуляції ліпідного складу крові.
	2.4. Жовчо-утворювальна функція печінки. Біохімічний
	склад жовчі.
	2.5. Зміни біохімічних показників при гострому гепатиті,
	викликаному вірусами чи алкогольною інтоксикацією, їх
	діагностична оцінка.
	2.6. Зміни біохімічних показників при хронічному гепа-
	титі, цирозі, жовчокам’яній хворобі, дискінезії та холе-
	циститі, їх діагностична оцінка. Зв'язок порушень в екс-
	креторній функції печінки з порушеннями процесів тра-
	влення в кишечнику, діагностика цих порушень.
	2.7. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Катаболізм
	гемоглобіну.
3. Патобіохімія жовтяниць	3.1. Гемолітична (передпечінкова), паренхіматозна (пе-
	чінкова), обтураційна (післяпечінкова) жовтяниці.
	3.2. Ферментативні, спадкові жовтяниці: синдром Криг-
	лера-Найяра, хвороба Жільбера, синдром Дабіна-
	Джонсона, жовтяниці новонароджених.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1.Створити схему „Біохімія жовтяниць”.

2.Скласти таблицю „Диференційна діагностика жовтяниць” і заповнити її.

Алгоритм лабораторної роботи. Визначення білірубіну в сироватці крові.

Принцип методу: в основі методу лежить реакція Ван-ден-Берга: білірубін при

взаємодії з діазореактивом дає червоно-рожеве забарвлення, інтенсивність якого прямопропорційна його концентрації. За різницею між кількістю загального і прямого

білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну. Вміст пробірки 1 колориметрують через 20 хвилин.

Вміст пробірки 2 колориметрують через 5-10 хвилин. ( λ = 540 нм, кювета – 5 мм).

Хід визначення:

Розчини

Пробірка 1

Пробірка 2

Пробірка 3

82