26.Депалаталізація приголосних перед е, и в українській мові

ДЕПАЛАТАЛІЗАЦІЯ (від лат. de... — префікс із значенням віддалення, припинення, скасування, усунення і палаталізація), диспалаталізація — втрата м’якості приголосними. В укр. мові Д. почалася з кін. 12 ст. Найперше втратили м’якість губні приголосні, після яких занепав [ь] (в абс. кінці слова або безпосередньо перед ін. приголосними): лицємъ, видомъ, со всЂмъ. У староукр. літ. мові пізнішого часу позначення твердості губних перед колишнім [ъ] трапляється: а) в іменниках наз. в. одн.: кровъ, червъ; б) в іменниках ор. в. одн.: хлопцемъ, смуткомъ, шевцємъ; в) у закінченні числівників: семъ, осмъ; г) у закінченні 1-ї ос. одн. атематичних дієслів: дамъ; д) у закінченні дієслів нак. сп.: поздоровъ, мовте. Твердо вимовлялися губні в позиції перед [j]: здоровъю, пробъєшь. У серед. слова після занепаду (ь) депалаталізувалися й передньоязикові [d’], [t’], [z’], [ç’], [n’], [г’]: бЂдний, родний, орла. Перед губними та задньоязиковими вони лишилися м’якими: судьба, редька, тьма, возьму, просьба. Д. приголосних перед [е] — важлива фонет. особливість укр. мови. Спочатку депалаталізувалися напівпом’якшені приголосні: сестра, несу, мету, весло, пізніше і пом’якшені: море, поле. Орфографія давньорус. писемних пам’яток не відбила цього процесу. У сучас. укр. мові сполучення м’якої приголосної фонеми з [е] позиційно обмежене лише формами прикм. с. р. одн.: синє, третє та формами дієсл. лити: ллє, ллється.

27. Депалаталізація шиплячих в українській мові.

Як відомо, шиплячі були м*якими, бо вони утвор. внаслідок палаталізації – 1ої перехідної + сполуки з *j.. Українська мова їх м’якості не зберегла. Вони в ній стверділи. Їх депалаталізація здебільшого пов’язана з іншими фонетичними процесами, а саме:

а) із занепадом після них слабкого [ь]: ножь→ніж, ночь→ніч; NAШЬ – занепад зредук.(кінець слова у слабк.позиц – Ь – занепав)

б) зміною [е] в [о]: жˈена→жона;

в) із депалаталізацією приголосних перед [е]: жˈенʼітʼі→женити.

г) із пересуванням артикуляції голосного переднього ряду [і] в напрямі до [и]: жˈітʼі→жити.

Депалаталізація(ствердіння) постало з причини прагнення мовної с-ми до симетричності. Ж, Ш, Ч – постійно були м*якими, тому треба була опозиція твердих.

Втратили м’яку вимову шиплячі також у позиції перед [ä] p [ȩ]: лежˈäтˈ→лежатˈ, курчˈä→курча.За аналогією стали вимовлятися твердо шиплячі пере [a] іншого походження та перед [у]: лежати, хочу, спішу.

Депалаталізація шиплячих в різних фонетичних умовах і різних діалектах відбувалася неодночасно. Перед колишнім [ь] та [о] з [е] шиплячі, звичайно, стверділи раніше, ніж в інших позиціях Староукраїнськими пам’ятками ствердіння шиплячих свідчиться написанням ъ та ы після літер на їх позначення ще з XIV ст.: лжы (Київ. Псалт., 1397), жывымъ (Грам., 1645).Очевидно, процес ствердіння шиплячих охопив ще дописемний час – YIII – IХст.Збереглися напівм*які шиплячі в позиції перед е : ШЕСТН – шість( Е подовжується в і), тобто перед і, що походить з *е шиплячі – напівпом*як шені.