31. Рефлекси ě в українській мові.

Голосний [ě] на сх.-слов*ян. мовному ґрунті ще в дописемний період у позиції перед складом з наголошеним [ і ] внаслідок регрес. асиміляції розвинувся в [ і ]. Напр.: * dětina → *ditina – укр.. дитина; *s ěnica → * sinica - д.- рус. синица, укр. – синиця, рос – синица, білор. – сініца; *sědii →*sidii - ст.. –сл. сѢдиши, укр.. – сидиш, сидить, рос. – сидишь, сидит.

Зміна [ě] в [ і ] перед складом з наголошеним [ і ] іноді порушується аналогією. Так, укр.. сидіти із д.-рус. сидѢти (*sěděti, ст..- сл.. сѢдѢти) виникло за аналогією до сидиш,сидить. У дієсловах типу д.-рус лѢпити, грѢшити, бѢжиши фонет. умови для переходу [ě] в [ і ] були, але такого переходу не відбулося внаслідок аналогійного впливу інших форм цих самих дієслів (лѢплю, гѢршу, бѢгу), а також під впливом однокорен. ім.. (грѢх, смѢх, бѢг ).

Зберігся [ě] перед складом з наголошеним [ і ] що походить з давнішого [ ы] після задньоязикових: д.-рус. снѢгирь із снѢгырь, укр.. снігур.

На збереження [ě] може впливати несталість наголосу у слові: д.-рус. зница і зѢни′ца, укр.. зіниця.

Позиційна зміна [ě] на [ і ], що відбулася у мові сх. слов*ян дописемного періоду, дещо розширила функціонал. Навантаження фонеми /і/, але б-яких кількісних змін до фонемного складу сх..-сл. вокалізму вона не внесла.

32. Перехід е в о після шиплячих та j.

У СУМ після шиплячих ж, ч, ш, дж та й можуть чергуватися е з о у різних формах слова чи похідних словах: четвертий//чотири; женити//жонатий, жолудь (желудь), вечором (вечеръмь), його;

Зсув артикуляційної бази з переднього ряду до заднього, якщо далі іде історично твердий приголосний. Знаю,Після шиплячих ж’, ч’, ш’, що виникли внаслідок першої палаталізації, голосні заднього ряду зовсім не вживалися, зате у, а могли вживатися після шиплячих, що утворилися внаслідок пом’якшення кінцевих приголосних твірної основи (г, к, х, д, т, з, с) перед j, яким починався іменний або дієслівний суфікс: ношу <*носjу. о після шиплячих не вживався. Пам’ятки 12-13 ст. свідчать про перехід е в о після шиплячих та постійно м’якого j, де раніше вживався е або ь. Фонетичні умови – як правило, під наголосом і перед дальшим твердим приголосним. З фонет. погляду зміна е на о пояснюється лабіалізуючим впливом твердих приголосних на попередній голосний. е лабіалізувався і пересувався дещо назад, тобто до задньорядного голосного о. В рос. мові така зміна відбулася тільки під наголосом, в укр. – послідовніше. Четвертий – чотири, шести – шостий, вечеря – вечора, дочечка – дочок, лієчка – лійок тощо.

33.Перехід е, о в і як диференційна риса української мови.

У всіх південно-східних та за незначним винятком південно-західних говорах голосні [ō], [ḗ], що ровинулися з етимологічних [о], [е] змінилися в [і]: [стōл]→ стіл, [сḗл] → сіл. У північних говорах у наголошеній позиції відповідно до [ō], [ḗ] поширені дифтонги різного типу: [іе], [уі], [уи], [уе], [уо] та ін. Ці дифтонги виникали на місці [ō], [ḗ], після яких занепадав зредукований [ъ]: [стуол], [стуел], [стуил] і т.д., крім дифтонга [іе], який розвинувся з [ḗ], у наступному складі після якого занепав [ь]: [п’іеч], [с’іем]. У ненаголошеній позиції ставився голосний [о], [е]: [муіст], але мостки, [камен’]. Взагалі, припускають, що перехід давніх [ō], [ḗ] в [і] відбувався через стадію їх дифтонгізації. Голосний [ḗ] перед колишнім складом з [ь] через стадію [іе], так званий новий [ƀ], розвинувся, як і старий [ƀ], у мофтонг [і]: печь → [п’ ḗч’] → [п’ іеч] – піч. (з 2 пол 14ст). Розвиток [ō] в [і] відбувся через дифтонги [уе], [уо], [уи], [уі]: [стōг], [стуог], [стуег], [стуіг] – стіг.

Фонетична закономірність зміни [ō], [ḗ] в [і] в українській мові дещо ускладнювалася. Булаховський зазначав, що зміни у повноголосних формах –оро- -оло- -ере- , тобто зміни [ō], [ḗ] в [і] пов’язані з наголошенням слів. Тобто, така зміна відбувається лише тоді, коли слово з повноголоссям має рухомий наголос: голова-голови, тому голів, голівка. Якщо наголос слова нерухомий, то зміни в повноголосних звукосполученнях не відбуваються. (сорока-сороки). Зміни [ō] в [і] в повноголоссі засвідчують пам’ятки 17ст.: коривъ (АС, 1683)

Впливом аналогії пояснюється зміна зміни [ō] в [і] в іменниковому суфіксі –овл-, в якому після зміни [о] в наступному складі не було зредукованого: купівля, торгівля. Також зміни відбуваються і у суфіксах –ов- -ев-: київський, верхівка.

Зберігається зміни [ō], [ḗ] у закритому складі у суфіксах –очк- -ечк- -оньк- -еньк- -есеньк- та в –енк- через їх пізніше виникнення: хусточка, малесенький. Інколи аналогія спричиняється до зміни в [і] не етимологічного, а секундарного [о]: крътъ-крот-кріт. Також у багатьох словах [е] в новому закритому складі перед твердим приголосним зберігається: мед, ясен.

Перехід [ō], [ḗ] в [і] став причиною виникнення нового чергування фонем в суч.укр.мові: /о/-/і/, /е/- /і/.