24. Наслідки занепаду зредукованих у системі консонантизму.

До занепаду зредукованих на початку складу могли функціонувати лише такі сполучення приголосних: фрикативний+сонорний, проривний+сонорний, дзвінкий фрикативний+ дзвінкий проривний, глухий фрикативний+ глухий проривний. Після занепаду ъ, ь стали можливими й інші сполучення приголосних. Деякі з них були важкими для вимови, тому для усунення незручностей відбулись наступні зміни:

●асиміляція – сусідні звуки уподібнювалися в артикуляції

- за дзвінкістю: збирають, одделено; за глухістю: блиско, нішка.

- за місцем і способом творення: очче(отче), ж житом, ижьженеться.

- якщо зредукований занепадав між приголосним та ј, відбувалась прогресивна асиміляція: приголосні [л'], [н'], [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [ж'], [ч'], [ш'] асимілювали наступний ј, внаслідок чого виникло їх подовження: судьја-суддя, т(ять)ньју-тінню, знаніје-знання.

● дисиміляція - непоширене фонетичне явище. Вона охопила сполучення [кт] з [кът], [чт] і [чн] з [чьт] і [чьн].

●[Кт] перейшло в [хт]: къто-кто-хто;

●[чт] змінилось на [шт]: чьто-что-што, в укр.м. [шт] перейшло в [щ] внаслідок неповної прогресивної асиміляції.

●[чн] – у [шн]: ручьник-ручник-рушник.

●[кр] на початку слова перейшло в [хр]: кьрьст-крьст-хрест

●спрощення відбулось у сполуках [здн],[стн],[ждн],[стл],[рдц],[стц], де занепав проривний компонент, а також в [слн], [лнц], [рнч], де занепадали л, н: позьдно-поздно-позно, сълньце-сонце, тиждьня-тижня.

● поява вставних. між [з] та [р] зявлявся [д], а між [с] та [р] – приголосний [т]: строк, зустріч, заздрість;

● депалаталізація приголосних. Губні приголосні депалаталізувалися після занепаду редукованих у слабкій позиції: семь-сім, дамь-дам, вьсе-все.

• зміна суфіксів -ск-, -зк-, -цк-. С, З, Ц у цих суфіксах помякшились, тому суфікси перетворились на -ськ-, -зьк-, -цьк-

● зміна л. -л переходив в у-нескладотворчий після о з ъ: полъныи-повний; кінцевий л перейшов в у-нескладотворчий в дієсловах чол. р. мин. часу: далъ-дав, ходилъ-ходив.

В колишніх активних дієприкметниках минулого часу кінцевий л втратився: могл-міг, несл-ніс.

25) Фонетичні зміни, не пов’язані із занепадом зредукованих

1) Зміна [е] в [о] на початку слова

Ця зміна відбувалась перед складом з голосним переднього ряду, крім Ь:*jedinъ – один; *jezero – озеро;

Відбувалась або в пізньопраслов’янський період, або після розпаду праслов’янської мови2) Зміна [о] в [а]( «акання»)

Для північних говірок характерне таке «акання» : малако, галава тощо.Однак і в літературній мові наявні приклади такої зміни: калач, кажан, багатий та ін.

3) Початковий [о] на місці [а] в запозичених словах

Така заміна здебільшого стосується слів, запозичених із грецької мови: Олександр, Олексій, олтар – алтар

4) Деназалізація носових

носовий [о] змінився на [у], а носовий [е] — на [а] або е юси в давніх пам'ятках уживано хаотично: юс великий - з у, а юс малий - з я. 

5) Розвиток повноголосся

Зміна цих сполук пов’язана із дією закону відкритого складу. *gradъ –город; * melko – молоко.

6) Фрикативний /h/

На цей процес розвитку /h/ вплинув скіфо-сарматський субстрат. Вважається, що поява /h/ відноситься до VI – І пол. VII ст. Завершується – ІХ – Х ст.

7) Зміна [е] в [о] після шиплячих та j: ЖЄNА - ЖОNА, ЄМОУ – ЙОМУ

7) Утворення /и/

8) Зміна Ѣ в і

9) Запозичені слова зі звуком [ф] 

На місці [ф] могли фіксуватись:

П: Пилип Х: Хома В: Матвій Хв.:– Хфедір;Т: Теофан –;Ф: Федір; КВ: Квасоля – басоля

10) Ствердіння шиплячих

Причиною ствердіння шиплячих було прагнення мовної системи до симетричності .

11) Ствердіння [р] і [ц]