16.Перше повноголосся.

ПОВНОГОЛОССЯ ПЕРШЕ – це зміна праслов’янських звукосполучень [*or], [*ol], [*er], [*el] між приголосними в повноголосні звукосполучення [оро], [оло], [ере], [еле]. Позначаються як tort,tolt,tert,telt де t- приголосний.Пов’язується з дією закону відкритого складу. У протоукраїнській мові плавні [р], [л] утратили складотворчість це зумовлювало виникнення закритих складів, не властивих протоукраїнській мові того часу. Розвиток після [р], [л], нових голосних, аналогічних до тих, що стояли перед ними, і дав змогу уникнути закритості складів. Після сонорних [р], [л] голосні [о], [е] розвинулися не відразу. Спершу, очевидно, коли сонорні втратили складотворчу властивість, після них розвинулися редуковані [ъ], [ь], які пізніше змінилися в голосні повного творення [о], [е]. Наприклад: *bŏrdā > боръда > борода; *dĕrvŏ > дерьво > дерево; *mĕlkŏ > mŏlkŏ > молъко >молоко. Повноголосся — характерна для східнослов'янських мов наявність сполучень -оро-, -оло-, -ере-, -еле- у позиції між приголосними на місці старослов'янських ра, ла, ръ, лъ.Сполуки *or, *ol, *er, *el у праслов'янський період були дифтонгами, які в різних діалектах мали неоднаковий характер, що й призвело до різних рефлексів у групахслов'янських мов. Дія закону відкритого складу спричинила перестановку голосного, при цьому [о] змінилося на [а]: *ōr → ра: болг. брада; *ōl → ла: болг. Млат:

*tort>*tart>*trat

*tert>*tert>*tret(аналогічно з l)

17. Зміна початкових *ort,*olт

Початкові звукосполучення [ort], [olt] у позиції перед голосними збереглися в усіх слов’янських мовах: укр. орати, рос. орать, болг. ора, пол. orać. У зв’язку з дією закону відкритого складу вібулася метатеза початкових голосного й приголосного, тобто [ort], [olt] змінилися в [rоt], [rаt], [lоt], [lаt].

1)За висхідної інтонації утворювалися в мові східних слов’ян звукосполучення [rаt], [lаt]: *ordlo > рало, пор. пол. radlо, болг. Рало

2) за низхідної виникали початкові звукосполучення [rоt], [lоt]: *olkъtь >ЛОКЪТь, пор.: у чес. loket, ст.-сл.лакъть, работа. У російській мові під впливом говорів, де поширене фонетичне явище акання, і під впливом старослов’янської мови вживаються відповідно до початкових ненаголошених ро-, ло- в протосхіднослов’янських мовах ра-, ла-: ладья, растение, работа, разделить. Час рефлесації звукосполучень [ort], [olt] на початку слова лінгвісти пов’язують із розвитком повноголосся.

18. Зміна е ˃ о на початку слова.

Східнослов'янські діалекти, як і інші слов'янські, успадкували від спільнослов'янського періоду слова з початковим звукосполученням [је]. На східнослов'янському мовному ґрунті початкове [је] у позиції перед складом з голосним переднього ряду, крім [ъ] , змінилося в [о]: *јezero, *јedinъ , д-рус. озеро, одинъ. Якщо у вступному складі був [ь] або голосний непереднього ряду, то початкове звукосполучення [је] в [о] не змінювалося: *јеlь , *јego .

У зміні початкового [је] в [о] певну роль відіграв також наголос. Якщо він падав не на перший, а на другий склад після [је], то така зміна не відбувалася, пор.рос- ежевика й укр. ожина.

В окремих словах зміна початкового [је] в [о] пояснюється аналогійними впливами. Так у слові *јedьnа зміна [је] в [о] відбулася (*јedьnа – одна) , хоч умов для неї немає, оскільки наступний склад був з голосним [ъ]. Вона зумовлена дією аналогії до слова один (з *јedinъ).

Процес зміни початкового [је] в [о] розпочався з утрати протетичного [ј] . Вживання звука [е] на початку слова для давньосхіднослов'янської мови було не властиве, тому він поступово почав лабіалізуватись і переходити в [о].

Зміна початкового [је] в [о] не позначилася на характері фонологічної системи спільносхіднослов'янської мови, вона лише спричинилася до певного звуження у вживанні фонеми /ј/ у позиції перед /е/ та розширила функціональні можливості фонеми /о/ в позиції абсолютного початку слова.

19. Зміна а ˃о в запозиченняхДо моаи сх..слов’ян заходили грецькі слова,що фіксувалися пам’ятками. Грецький короткий А сприймався як О. Це явище відбиває СУМ.(Олексій, Олександр, Овідій, Опанас, Оникій та ін.) Перехід А в О властивий усім сх.. слов’янським діалектам. Пізніші розходження сх..слов’янських мов у вимові грецького А пов’язані з іншими фонетичними процесами(Акання і старокнижними впливами)

20 Історія фонеми ф. Звук f потрапив в українську лише разом із запозиченими з грецької словами; він був підтримуваний авторитетом Церкви, У правописі його ніколи не намагалися уникати: навпаки траплялися написання з ф на недоречних місцях. звук f залишився чужим і зовсім не защепився в говірній мові…Упродовж приблизно тисячолітніх марних намагань прищепити звук f ці замінники таки мінялися, На місці [ф] могли фіксуватись:П: Пилип – Филипп; Х: Хома – Фома; В: Матвій – Матфій;Хв.: Хведір – Федір;Т: Теофан – Феофан;Ф: Федір;КВ: Квасоля – басоля

На письмі позначався графемами θ, ф. У пам’ятках української мови найдавнішої доби, хоч і не часто, зустрічаємо написання т на місці θ. Проте частіше спостерігаємо заміну θ через ф. Заміна букви θ буквою ф і навпаки також свідчить про читання літери θ як ф. На кінець ХІ ст. написання (вимова) ф на місці θ стало панівним.