62. Числівник в історії укр.Мови.

Числівник - самостійна частина мови, що передає абстрактне число, певну кількість предметів чи їх порядок при лічьбі.

Слова на позначення числа виникли у праіндоєвроп.період. Причина - вимога обліковувати зроблене/знайдене. Числівники прв'язані з конкретними предметами. Наприклад: 40 - мішок, у який складали 4 десятки соболиних шкір; 5 - походить від слів, що означали руку. Однак з часом зв'язки з безпосередніми етимонами втрачалися, числ.назви абстрагувалися і перетворилися на абстрактні слова - числівники.

За значенням поділяються на : Кількісні, Порядкові, Дробові, Збірні.

За будовою : Прості,складні і складені

Особливі назви мали лише 1 -10, 100 і 1000(тьма). Назви інших були комбінацією цих чисел.

63. Особливості творення та відмінювання числівників

Числівник – це частина мови, яка не поповнюється новими утвореннями. Числівники творяться від тих самих коренів. Залежно від особливостей поєднання коренів вони поділяються на прості, складні і складені.

Числівники від одного до десяти та сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд, що у своєму складі мають лише один корінь, – прості.

Числівники, що у своєму складі мають два і більше коренів, – складні: шістдесят (шість + десять), триста (три + сто), стотридцятип’ятитисячний (сто + три + десять + п’ять + тисяча). До складних належать і числівники, утворені за допомогою частини -дцять: дванадцять, тринадцять, двадцять. Частина -дцять у них не суфікс, а скорочена форма слова десять.

Числівники, що складаються з двох і більше простих чи складних числівників, – складені: тридцять чотири, сто сімдесят п’ять, тисяча вісімсот дев’яносто шість.

Особливості відмінювання числівників:

1. Кількісні числівники один, одна, одно (одне) відмінюються, як займенники той, та, те. У Р. та О. в.

2. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так: родовий — двох, трьох, чотирьох, давальний — двом, трьом, чотирьом, орудний — двома, трьома, чотирма. До цього ж типу словозміни належать:

а) збірні числівники двоє, обидва, обидві, обоє, троє, четверо;

б) неозначено-кількісні та займенникові числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки.

3. Числівники п’ять — двадцять, тридцять — вісімдесят мають у непрямих відмінках однакові закінчення. Всім числівникам цього типу відмінювання у непрямих відмінках властиві паралельні (стилістично нейтральні) форми.

Сюди також відносять збірні числівники п’ятеро, шестеро (і далі). Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються за зразком п’ять — десять, одинадцять, п’ятдесят і, отже, мають варіантні відмінкові форми.

4. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх непрямих відмінках (крім знахідного, що збігається з називним) мають закінчення -а: сорока, дев’яноста, ста.

5. У числівниках, які позначають сотні, відмінюються обидві частини: називний — триста, сімсот, родовий — трьохсот, семисот, давальний — трьомстам, семистам, орудний — трьомастами, сьомастами (сімомастами), місцевий — (на) трьохстах, (на) семистах.

Не мають форм словозміни дробові числівники пів, півтора (півтори), півтораста, неозначено-кількісні мало, немало, чимало, а також рідковживані збірні двійко, трійко, четвірко, п’ятірко.

Як числівник два відмінюються обидва, обидві, обоє.

Збірні троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: трьох, трьом... чотирьох, чотирьом...

У складених числівниках відмінюються всі частини:

6. Дробові числівники мають мішаний тип відмінювання..

7. Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи (третій як м’якої групи)

8. У складених порядкових числівниках відмінюється лише останній компонент.