- •1.Комплексний підхід до вивчення історії української мови
- •2. Джерела вивчення історії української мови
- •3. Писемні пам’ятки української мови.
- •29. Депалаталізація р в українській мові
- •4. Дослідження з історії української мови
- •1.На питання, коли саме започаткувалося формування української мови, відповіді були такі:
- •2.На питання, як саме утворилась українська мова, чи безпосередньо з праслов’янської, чи з спільноруської, чи з давньоруської, відповіді були такі:
- •5. Періодизація історії української мови.
- •6. Походження української мов
- •7. Критика псевдоконцепцій про походження української мови.
- •8. Українська мова в колі інших слов’янських мов
- •9. Перша палаталізація приголосних
- •10. Друга палаталізація приголосних
- •11. Третя палаталізація приголосних
- •12. Палаталізація сполук з j
- •14. Динаміка фонетичної системи протоукраїнської мови.
- •16.Перше повноголосся.
- •18. Зміна е ˃ о на початку слова.
- •21.Формування фонетичної системи української мови
- •22. Занепад зредукованих фонем.
- •23. Наслідки занепаду зредукованих у системі вокалізму.
- •24. Наслідки занепаду зредукованих у системі консонантизму.
- •25) Фонетичні зміни, не пов’язані із занепадом зредукованих
- •26.Депалаталізація приголосних перед е, и в українській мові
- •27. Депалаталізація шиплячих в українській мові.
- •28.Депалаталізація ц в українській мові.
- •30. Злиття етимологічних и,ы в українській мові
- •31. Рефлекси ě в українській мові.
- •32. Перехід е в о після шиплячих та j.
- •33.Перехід е, о в і як диференційна риса української мови.
- •34. Новий h в українській мові.
- •35. Чергування е, о з нулем звука в українській мові.
- •36. Спрощення в групах приголосних
- •37. Асиміляція як наслідок занеп. Зред. В укр. Мові.
- •38. Асиміляція приголосних з j
- •40. Друге повноголосся.
- •41. Протетичні приголосні в українській мові.
- •42. Історичні процеси у словотворі української мови.
- •43. Іменник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •44.Перебудова типів відмінювання за родовим принципом
- •45. Граматична категорія числа іменників в українській мові.
- •46. Граматична категорія відмінка іменників в українській мові.
- •47. Історія граматичної категорії роду іменника.
- •48) Історія категорії істот-неістот іменників
- •49.Первинні і вторинні флексії іменників в українській мові.
- •51. Особливості відмінювання іменників другої відміни.
- •52. Історія відмінювання іменників 3 відміни
- •53.Особливості відмінювання іменників 4ї відміни
- •54. Особливості відмінювання множинних іменників в українській мові.
- •55.Прикметник в історії української літературної мови: загальна характеристика
- •56.Повні і короткі прикметники в українській мові.
- •57.Типи відмінювання прикметників в українській мові
- •58. Граматичні категорії прикметників в українській мові.
- •59. Ступені порівняння прикметників
- •60. Займенник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •61. Особливості відмінювання займенників в історії української мови.
- •62. Числівник в історії укр.Мови.
- •63. Особливості творення та відмінювання числівників
- •68. Класи інфінітива
- •64. Прислівник в історії української мови: загальна характеристика.
- •65.Творення прислівників в українській мові.
- •66 Граматичні категорії дієслова в історії української мови: загальна характеристика.
- •67.Класи дієслівних основ теперішнього часу
- •69. Аналітичні та синтетичні форми дієслова.
- •70. Граматична категорія часу дієслова: загальна характеристика
- •71. Система форм вираження минулого часу в історії української мови.
- •72.Співвідношення граматичних категорій часу і виду
- •73. Система форм вираження майбутнього часу в історії української мови.
- •74. Граматична категорія способу дієслова: граматичні значення і зміни засобів
- •76.Неособові форми дієслова.
- •78.Службові частини мови в історії української мови.
- •79. Аналогія у мовно-історичних процесах української мови
- •80.Зміни в структурі простого речення української мови
- •81. Зміни в структурі складного речення української мови.
- •82. Перебудова конструкцій із подвійними відмінками в українській мові.
- •83. Розвиток засобів вираження гіпотаксису (скл.Підряд) в українській мові.
- •77.Дієприслівник як результат функціонального зміщення в укр. Мові
67.Класи дієслівних основ теперішнього часу
Більшість давньоукраїнських дієслів між коренем і флексією мала тематичний голосний. їхні особові закінчення приєднувалися не безпосередньо до кореня, а до цього сполучного голосного. Поділ на 5 класів:
І клас — дієслова на -є- (-о-): нєс-є-ши; *nes-o-ntb;
II клас — дієслова на -не- (-но-): сьх-нє-ши; *sbx-no-ntb;
III клас — дієслова на -je- (-jo-): зна-к-ши; *zna-jo-ntb;
IV клас — дієслова на -і-: хвал-и-ши; *xval-i-ntb;
V клас — нетематичні дієслова
Від основ теперішнього часу утворилися особові форми дійсного способу (теперішній і простий майбутній час) і наказового, а також активні і пасивні дієприкметники теперішнього часу.
69. Аналітичні та синтетичні форми дієслова.
В українській мові існують дві рівнозначні форми дієслів синтетична(проста) й аналітична(складена)
Синтетичні форми : Аорист, імперфект, теп.час, майбутній синтетичний, інфінітив, супін, дієприкметник.
Аналітичні форми складається з основного дієслова, що позначує дію+допоміжного(Перфект, Плюсквамперфект, майб.аналіт 1ий, майб. Аналіт 2ий. , усовний спосіб)
70. Граматична категорія часу дієслова: загальна характеристика
Категорія часу виражає відношення дії або стану до моменту мовлення чи іншої дії або стану. У писемних пам'ятках наявні дієслова теперішнього, минулого (чотири форми) і майбутнього (три форми) часу.
Форми теперішнього часу.Вони означали дію, яка відбувалася в момент мовлення. Особові форми дієслова теперішнього часу утворювалися приєднанням до основи теперішнього часу особових закінчень 1-ї ,2-ї ,3- ї особи однини, двоїни чи множини.
Форми минулого часу. Минулий час передавав дію, яка завершилася до моменту мовлення або іншої минулої дії..
Система форм минулого часу була успадкована східнослов'янськими мовами з праслов'янської і об'єднувала чотири різновиди: прості—аорист,імперфект;складені—перфект,плюсквамперфект.
Форми майбутнього часу.У давньоукраїнський період було три форми майбутнього часу:
1.Простий майбутній час. Він утворювався відносно в теперішнього часу дієслів доконаного виду шляхом додавання особових закінчень
2.І майбутній час.Він складався з допоміжних дієслів хотіти,начати,имати, стати + основне дієслово.
3.II майбутній час.(перед майбутній) складався з ак-тивного дієприкметника і дієслова бути (у майбутньому часі).
71. Система форм вираження минулого часу в історії української мови.
Для мин часу існувало дві простих і дві синтетичних форми.
АОРИСТ - проста ф. мин часу, яка виражала тривалу, нерозчленовану дію, віднесену в минуле.
Простий і сигматичний, тобто ускладнений суфіксом –с-.
1) Якщо основа і-ва закінчувалась на гол., то суфікс безпосередньо приєднувався до неї: ЗНNA-TH x<*s ЗNНA-XЪ.
2) Якщо основа закінчувалась на пригол., то між основою і суфіксом вставлявся гол. –о-: NНЄС-О-ХЪ,
ІМПЕРФЕКТ - ф. Простого мин часу, що позначала тривалу, необмежену в часі дію, повторювану в минулому. Утворення: дієприкметники на лъ, ло, ла + БЫТИ в теперішньому часі.
ПЕРФЕКТ - характеризує результата мин дії, наслідки якої тривають у момент мовлення про неї.
Утворення: Дієприкметник на -ЛЪ- + БЫТИ у теп часі (далъ єсмь, были єсмо).
ПЛЮСКВАМПЕРФЕКТ - синтетична форма мин часу, яка описує дію, що відбулася раніше до іншої мин дії.
Утворення: Дієприкметник на -Л- (ъ/а/о/и) + БЫТИ в аористі або імперфекті (зналъ бяхъ)