76.Неособові форми дієслова.

На ґрунті основ перфекта в праслов’янській мові розвинулися інфінітив і супін – це колишні окремі відмінки (Д. та З. відповідно) віддієслівних іменників на *ti -ти та *tu – тъ (єр).

Інфінітив - неозначена форма дієслова, вважається його основною формою, тому що називає дію безвідносно до особи та будь-якої іншої дієслівної категорії (крім аспекту).

Із праслов’янської мови давньоукраїнська успадкувала основний варіант суфікса інфінітива *-ti, що виступає у варіанті *Či після основ на задньоязиковий: *zna-ti/ * by-ti/ *rek-ti – reČi/ sěk-ti – sě-Či.

Давньоукраїнські пам’ятки засвідчують рідкісні форми на –ть, з 16 ст. вони стають частотними. За спостереженням Ю. Шевельова, вони фіксуються в текстах із пн.територій Укр., що можна пояснити впливом білоруської мови. Таким чином, в СУМ є три варіанти показника інфінітива: -ти, -ть, -чи.

Форми супіна, що утворювалися за допомогою показника –тъ(єр), фіксувалися в писемності дуже рідко. Форма супіна вживалася при дієсловах недоконаного виду, які виражали рух: иду ловитъ(єр) рибь(єр). Почав занепадати в 11 ст. Про це свідчить заміна його інфінітивом при дієсловах руху, а додаток замінюється формою З. в. одн. Вони повністю втрачені до 15 ст. шляхом сплутування з формами інфінітива. У Переясл.євангелії супін вже замінюється складнопідрядним реченням.

Історія активних дієприкметникових форм.

У граматичній системі праслов’янської мови були активні й пасивні дієприкметники теперішнього та минулого часу. Як і прикметники, вони мали членні й нечленні форми.

Нечленні активні дієприкметники теперішнього часу змінювалися за родами, відмінками й числами.

Ці дієприкметники утворювалися від дієслівних основ теперішнього часу за допомогою суфіксів -ач, -уч (залежно від класів дієслів). Змінювалися ці форми, як прикметники м’якого типу відмінювання або як іменники з основами на *-jā і *-јŏ. Специфічними рисами активних нечленних дієприкметників теперішнього часу були фіналі -а (-я), -є.

Нечленні активні дієприкметники минулого часу відмінювалися так, як дієприкметники теперішнього часу:

Дієприкметники цього типу утворювалися за допомогою суфіксів -ъш-, -въш- від основ інфінітива, що закінчувалися на приголосний або на голосний. У формах називного відмінка однини чоловічого й середнього роду звук [ш] суфіксів -ъш-, -въш- відсутній, оскільки не було фонетичних умов для його появи, тому ці форми закінчуються на -ъ: ведъ, несъ.

Активні нечленні дієприкметники з часом перестали вживатися у функції означень, утратили здатність узгоджуватися з іменниками, тому практично перестали відмінюватися та поступово перетворилися в дієприслівники.

Членні активні дієприкметники утворювалися за допомогою вказівних займенників и, є, я. Вони відмінювалися, як членні прикметники м’якого типу відмінювання. У староукраїнській мові дієприкметники цього типу вживалися досить часто (лежачая, зростаючий, проминучі), проте в сучасній українській мові їх уживання обмежене: пануючий, працюючий.

Крім активних нечленних дієприкметників, у праслов’янській мові вживались активні невідмінювані нечленні дієприкметники минулого часу на -лъ, -ла, -ло. Вони використовувалися лише для утворення складених дієслівних форм, а саме: перфекта, плюсквам-перфекта, умовного способу, однієї зі складених форм майбутнього часу. Згодом такі дієприкметники із закономірною зміною л у в стали продуктивними в значенні минулого часу та умовного способу.

Залишки цих форм зберігаються в членних дієприкметниках типу змарнілий, потемнілий, у прикметниках дієприкметникового типу: зів’ялий, гнилий.

Історія пасивних дієприкметників.

У граматичній системі праслов’янської мови були активні й пасивні дієприкметники теперішнього та минулого часу. Як і прикметники, вони мали членні й нечленні форми.

Пасивні дієприкметники теперішнього й минулого часів мали членні та нечленні форми й відмінювалися, як прикметники відповідної структури.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворювалися від дієслівних основ теперішнього часу за допомогою суфікса -м-: несомъ, ведомъ, знаємъ. Пасивні дієприкметники минулого часу утворювалися за допомогою суфіксів -н-, -т-, -ен-: данъ, писанъ, забытъ, открытъ, несенъ, хваленъ.

Нечленні пасивні дієприкметники і теперішнього, і минулого часів утрачені та в українській мові не вживаються. Збереглися при-судкові слова на -но, -то: жито зібрано, хліб спечено, які за походженням є формами знахідного відмінка однини середнього роду нечленних пасивних дієприкметників минулого часу.

Членні пасивні дієприкметники утворювалися за допомогою за-йменників и, є, я. Пасивні дієприкметники теперішнього часу українською мовою втрачені. Ці форми збережені в значенні прикметників типу значний, відомий. У сучасній українській мові збереглися генетичні членні дієприкметники минулого часу: зароблений, змитий.