47. Історія граматичної категорії роду іменника.

Граматична категорія - сукупність однотипних граматичних значень, або грамем, об’єднаних певним змістом.

Граматична категорія роду є найважливішою класифікаційною характеристикою іменника, оскільки вона є його незалежною морфологічною ознакою.

Іменник—повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова з предметним значенням, оформленим граматичними категоріями роду, числа, відмінка.

У сучасній українській мові граматична категорія роду реалізується в трьох значеннях — чоловічого, жіночого і середнього роду. Така система формувалася протягом тривалого історичного періоду. з розрізнення первісних двох родів — особового (соціально активного) і речового (соціально пасивного), поступово в межах особових назв почали розрізняти чоловічий та жіночий рід.

Розрізнення роду спочатку з'явилося в іменниках — назвах діяча, діючої особи, а з часом поширилося і на інші іменники (субстантиви). Паралельно виділилася група іменників, яку не можна було зарахувати ні до чоловічого, ні до жіночого роду: так виник нейтральний, середній, рід як продовження давнього неживого роду. Витворилася система трьох родових класів.

48) Історія категорії істот-неістот іменників

В українському мовознавстві усталилося пояснення витворення цієї категорії у зв’язку з потребами розмежування омонімічних форм З.в. і Н.в. ГК істот неістот характерна для слов.мов і пов’язана з необхідністю розрізнення суб'єкта і об'єкта. Потрібно було розрвзнення,коли перестав діяти закон відкритого складу.

Н.в. одн. *plod-ŏ-s, *kon-jŏ-s

З.в. одн. *plod-ŏ-n, *kon-jŏ-n

Внаслідок дії закону відкритого складу форми Н.в і З.в. одн. збіглися : ПЛОДЪ-ПЛОДЪ, КОNЬ-KONЬ

Перший етап формування розрізнення:

Форми займенника *kъto – kogo, čьto – čьto, який зазнав розрізнення форм З.в. між істотами-неістотами.

Другим етапом було її поширення на назви тварин.

Третім етапом стало поширення цієї категорії на назви неістот.

49.Первинні і вторинні флексії іменників в українській мові.

• Флексія - системне творення різних форм того самого слова відповідно до його синтаксичних пов'язань з ін. словами в реченні й словосполученні без зміни його лексичного значення за допомогою: 

1..закінченнєвих змінних морфем-афіксів і постфіксів

2..зміни основи слова т. зв. внутрішньою флексією

3..зміни наголосу слова (рук-и́: ру́к-и), у деяких випадках у тій самій функції, що і суфікс

4..зміни суфікса себто тут типового засобу словотвору; 

5..сполучення флексійної форми слова з прийменником (на стол-і, на стол-ах)

Первинні флексії – ті які повторюють суфікси основ в СУМ.

Вторинні –

• Закономірні(розвиваються фонетичним шляхом)

• Незакономірні (не лише фонет.зміни)

Іменники із значенням реальної предметності є первинними. Зокрема, це назви конкретних предметів та речей. Вторинні. Це ті, яким властива предметність граматична. Наприклад, це іменники на позначення назв властивостей, якостей, дій, станів,понять.

50. Особливості відмінювання іменників першої відміни в історії української мови.

Іменники на *а, *ja, основ впливали на формування закінчень інших типів відмінювання,*і,*r,*ьv(u) ,на іменники жін..род. .(Долоні –,*і Р.в. виник під впливом*ja) Такі іменники як *і (Долонь, Мышь,Кость,Кысnь, Дань) перейшли до типу відмінювання іменників *ja. Система відмінювання *а, *ja, основ найповніше збереглася хоч іменники з закінченнями (Княгиніі, СудіЇ,)прийняли флексію.- А-, Земла. Іменники *і (Долонь, Мышь,Кость,Кысnь, Дань) *r основ ДьЧн, ,*ьv(u) основ Мыркы,Букы перейшли в категорію*а, *ja, основ, іменники жін..род. ,*і,*r,*ьv(u) основ оформилися із закінченням *а, *ja, основ. Кістяк першої відміни становлять іменики з колишніми основами на –*а (д-рус. Жена, вода, слуга) та *ja (д-рус. Земля, строуя, оуноша). Детермінативи –а, ja вже в мові спільнословянській став характерною ознакою жіночого роду і відповідних прикметникових форм (добра жена). В історії не тільки давньоруської, а й української мови іменники з колишніми детермінативами -а, ja зазнали найменше істотних парадигматичних змін, виявивши риси виняткової стійкості, стабільності. Більше того, парадигматична модель на –а-(я) виявилася найвпливовішою. До її складу, крім іменників з колишніми детермінативами – -а, -ja увійшли майже всі іменники з давніми основами на-, *ьv(u) (свекры, ятры, хоругы, боукы, тыкы, мьркы, цьркы, крокы), деякі іменники з давньою основою на *і (Долонь, Мышь, Кость, Кысnь, Дань) та на приголосний(дьчка); іменники всіх інших давніх відмінюваних груп замінили свої стародавні флексії у дав.,оруд.і місц. Відмінках множини на флексії –амь(ямь), ами(ями),-ахь(-яхь), засвоєні з колишніх основ на - а, ja