- •1.Комплексний підхід до вивчення історії української мови
- •2. Джерела вивчення історії української мови
- •3. Писемні пам’ятки української мови.
- •29. Депалаталізація р в українській мові
- •4. Дослідження з історії української мови
- •1.На питання, коли саме започаткувалося формування української мови, відповіді були такі:
- •2.На питання, як саме утворилась українська мова, чи безпосередньо з праслов’янської, чи з спільноруської, чи з давньоруської, відповіді були такі:
- •5. Періодизація історії української мови.
- •6. Походження української мов
- •7. Критика псевдоконцепцій про походження української мови.
- •8. Українська мова в колі інших слов’янських мов
- •9. Перша палаталізація приголосних
- •10. Друга палаталізація приголосних
- •11. Третя палаталізація приголосних
- •12. Палаталізація сполук з j
- •14. Динаміка фонетичної системи протоукраїнської мови.
- •16.Перше повноголосся.
- •18. Зміна е ˃ о на початку слова.
- •21.Формування фонетичної системи української мови
- •22. Занепад зредукованих фонем.
- •23. Наслідки занепаду зредукованих у системі вокалізму.
- •24. Наслідки занепаду зредукованих у системі консонантизму.
- •25) Фонетичні зміни, не пов’язані із занепадом зредукованих
- •26.Депалаталізація приголосних перед е, и в українській мові
- •27. Депалаталізація шиплячих в українській мові.
- •28.Депалаталізація ц в українській мові.
- •30. Злиття етимологічних и,ы в українській мові
- •31. Рефлекси ě в українській мові.
- •32. Перехід е в о після шиплячих та j.
- •33.Перехід е, о в і як диференційна риса української мови.
- •34. Новий h в українській мові.
- •35. Чергування е, о з нулем звука в українській мові.
- •36. Спрощення в групах приголосних
- •37. Асиміляція як наслідок занеп. Зред. В укр. Мові.
- •38. Асиміляція приголосних з j
- •40. Друге повноголосся.
- •41. Протетичні приголосні в українській мові.
- •42. Історичні процеси у словотворі української мови.
- •43. Іменник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •44.Перебудова типів відмінювання за родовим принципом
- •45. Граматична категорія числа іменників в українській мові.
- •46. Граматична категорія відмінка іменників в українській мові.
- •47. Історія граматичної категорії роду іменника.
- •48) Історія категорії істот-неістот іменників
- •49.Первинні і вторинні флексії іменників в українській мові.
- •51. Особливості відмінювання іменників другої відміни.
- •52. Історія відмінювання іменників 3 відміни
- •53.Особливості відмінювання іменників 4ї відміни
- •54. Особливості відмінювання множинних іменників в українській мові.
- •55.Прикметник в історії української літературної мови: загальна характеристика
- •56.Повні і короткі прикметники в українській мові.
- •57.Типи відмінювання прикметників в українській мові
- •58. Граматичні категорії прикметників в українській мові.
- •59. Ступені порівняння прикметників
- •60. Займенник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •61. Особливості відмінювання займенників в історії української мови.
- •62. Числівник в історії укр.Мови.
- •63. Особливості творення та відмінювання числівників
- •68. Класи інфінітива
- •64. Прислівник в історії української мови: загальна характеристика.
- •65.Творення прислівників в українській мові.
- •66 Граматичні категорії дієслова в історії української мови: загальна характеристика.
- •67.Класи дієслівних основ теперішнього часу
- •69. Аналітичні та синтетичні форми дієслова.
- •70. Граматична категорія часу дієслова: загальна характеристика
- •71. Система форм вираження минулого часу в історії української мови.
- •72.Співвідношення граматичних категорій часу і виду
- •73. Система форм вираження майбутнього часу в історії української мови.
- •74. Граматична категорія способу дієслова: граматичні значення і зміни засобів
- •76.Неособові форми дієслова.
- •78.Службові частини мови в історії української мови.
- •79. Аналогія у мовно-історичних процесах української мови
- •80.Зміни в структурі простого речення української мови
- •81. Зміни в структурі складного речення української мови.
- •82. Перебудова конструкцій із подвійними відмінками в українській мові.
- •83. Розвиток засобів вираження гіпотаксису (скл.Підряд) в українській мові.
- •77.Дієприслівник як результат функціонального зміщення в укр. Мові
29. Депалаталізація р в українській мові
Належить до протоукр фон змін дописемного періоду. Відбувалася у 8-9 ст. Найперше вона стосується північного наріччя укр мови, пов'язано з впливом сусідніх балтійських племен. Спершу ствердіння відбулося перед а та у, згодом і в інших позиціях. Засвідчено ствердіння р: Остромирове Є. 1056-57: ЦАРОУ. Ствердіння р зберігає південно-зах наріччя. Бойківські, наддністрянські, покутсько-буковинські говірки: бур'як, зор'я. Зберігає р' південно-сх говори: плугатарь, кобзарь. Ствердіння р' перед губними, передньоязиковими та фрикативним Г відбувається пізніше.
4. Дослідження з історії української мови
. Отже, проблема походження української мови досліджується й нині.
Мовознавці обговорювали і намагалися розв’язати такі проблемні питання з історії української мови:
1.На питання, коли саме започаткувалося формування української мови, відповіді були такі:
українська мова існувала ще в доісторичні часи, до IV ст. н.е. (М.Грушевський, І.Огієнко);
в пам’ятках ХІ ст. трапляються риси майбутньої української мови, які в живій народній мові були ще в VI ст. (І. Свєнціцький, О.Колесса);
в VІІ – VІІІ ст., коли виділилась південна групи східнослов’янських говірок, а цілком відособлено українська мова почала розвиватись з ХІІ ст. (Л.Булаховський);
з ХІ ст. українська мова була виразною окремою східнослов’янською мовою, яка остаточно оформилась у ХІV ст. (А.Кримський);
південне наріччя праруської мови, предок української мови, існувало вже в ІХ ст. (О.Шахматов);
південне східнослов’янське наріччя, предок української мови, існувало до ХІ ст. (О.Потебня);
українська мова утворилась ще в доісторичний час і старовинніша навіть за санскрит (М.Красульський, Б.Степанишин, В.Кобилюк);
українська мова існувала вже в VІ-VІІ ст., а її основні риси були започатковані ще в часи виникнення латинської мови (І.Ющук, А.Бурячок).
2.На питання, як саме утворилась українська мова, чи безпосередньо з праслов’янської, чи з спільноруської, чи з давньоруської, відповіді були такі:
українська мова виникла з протоукраїнських говорів праслов’янської мови (С.Смаль-Стоцький, Є.Тимченко, Ю.Шевельов, О.Горбач);
українська мова утворилась після розпаду спільнослов’янської мови на базі південного наріччя (О.Шахматов);
українська мова починає свою історію після розпаду давньоруської мови аж від ХІV ст. (донедавне офіційне вчення).
3.На питання, чи українська мова є наріччям російської або польської мови, чи українська мова є окремою самостійною слов’янською мовою абсолютна більшість авторитетних учених визнавала українську мову за окрему самостійну східнослов’янську мову. Адже антропологія довела, що українці, росіяни й поляки – це окремі народи, тому різні в них і мови, кожна з яких є самостійною.
5. Періодизація історії української мови.
В українському мовознавстві напрацьовано кілька загальновизнаних періодизацій української мови, які різняться визначенням її хронологічних початків. Періодизація, запропонована Миколою Бойчуком у 50-ті роки ХХ ст.,об’єднує два періоди становлення української мови — до появи писемних пам’яток і після:
1) незадокументований період:— спільнослов’янська мова (до VІ ст.);
— давня спільносхіднослов’янська (антська) мова (VІ—VІІІ ст.);
— давньоруська мова початкового періоду (ІХ—ХІ ст.);
2) задокументований період:— давньоруська мова пізнішого періоду (ХІ—ХІІІ ст.);
— українська мова (початок ХІV—ХХ ст.).
Періодизація українського вченого Юрія Шевельова (1908—2002) 1) протоукраїнський період (до середини ХІ ст.);
2) староукраїнський період (від середини ХІ до ХІV ст.);
3) середньоукраїнський період:
— ранній середньоукраїнський (ХV — середина ХVІ ст.);
— середній середньоукраїнський (середина ХVІ ст. — початок ХVІІІ ст.);
— пізній середньоукраїнський (ХVІІІ ст.);
4) сучасний період (від ХVІІІ ст. до сьогодні).
В. Німчук пропонує періодизацію історії української мови як лінгвальної системи (системи систем):
1)праслов'янська мова з протосхіднослов'ян-ськими діалектами в її складі;
2) давньоруськоукраїнська мова (ХІ–ХІІІ ст.);
3) середньоукраїнська мова, або середньоукраї-норуська мова (ХІV/ХV — кінець ХVІІ ст.):
а) рання середньоукраїнська мова (ХІV/ХV — перша половина ХVІ ст.);
б) пізня середньоукраїнська мова (друга половина ХVІ — кінець ХVІІ ст.);
4)новоукраїнська мова (від кінця ХVІІ ст.)