- •1.Комплексний підхід до вивчення історії української мови
- •2. Джерела вивчення історії української мови
- •3. Писемні пам’ятки української мови.
- •29. Депалаталізація р в українській мові
- •4. Дослідження з історії української мови
- •1.На питання, коли саме започаткувалося формування української мови, відповіді були такі:
- •2.На питання, як саме утворилась українська мова, чи безпосередньо з праслов’янської, чи з спільноруської, чи з давньоруської, відповіді були такі:
- •5. Періодизація історії української мови.
- •6. Походження української мов
- •7. Критика псевдоконцепцій про походження української мови.
- •8. Українська мова в колі інших слов’янських мов
- •9. Перша палаталізація приголосних
- •10. Друга палаталізація приголосних
- •11. Третя палаталізація приголосних
- •12. Палаталізація сполук з j
- •14. Динаміка фонетичної системи протоукраїнської мови.
- •16.Перше повноголосся.
- •18. Зміна е ˃ о на початку слова.
- •21.Формування фонетичної системи української мови
- •22. Занепад зредукованих фонем.
- •23. Наслідки занепаду зредукованих у системі вокалізму.
- •24. Наслідки занепаду зредукованих у системі консонантизму.
- •25) Фонетичні зміни, не пов’язані із занепадом зредукованих
- •26.Депалаталізація приголосних перед е, и в українській мові
- •27. Депалаталізація шиплячих в українській мові.
- •28.Депалаталізація ц в українській мові.
- •30. Злиття етимологічних и,ы в українській мові
- •31. Рефлекси ě в українській мові.
- •32. Перехід е в о після шиплячих та j.
- •33.Перехід е, о в і як диференційна риса української мови.
- •34. Новий h в українській мові.
- •35. Чергування е, о з нулем звука в українській мові.
- •36. Спрощення в групах приголосних
- •37. Асиміляція як наслідок занеп. Зред. В укр. Мові.
- •38. Асиміляція приголосних з j
- •40. Друге повноголосся.
- •41. Протетичні приголосні в українській мові.
- •42. Історичні процеси у словотворі української мови.
- •43. Іменник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •44.Перебудова типів відмінювання за родовим принципом
- •45. Граматична категорія числа іменників в українській мові.
- •46. Граматична категорія відмінка іменників в українській мові.
- •47. Історія граматичної категорії роду іменника.
- •48) Історія категорії істот-неістот іменників
- •49.Первинні і вторинні флексії іменників в українській мові.
- •51. Особливості відмінювання іменників другої відміни.
- •52. Історія відмінювання іменників 3 відміни
- •53.Особливості відмінювання іменників 4ї відміни
- •54. Особливості відмінювання множинних іменників в українській мові.
- •55.Прикметник в історії української літературної мови: загальна характеристика
- •56.Повні і короткі прикметники в українській мові.
- •57.Типи відмінювання прикметників в українській мові
- •58. Граматичні категорії прикметників в українській мові.
- •59. Ступені порівняння прикметників
- •60. Займенник в історії української мови. Граматичні категорії.
- •61. Особливості відмінювання займенників в історії української мови.
- •62. Числівник в історії укр.Мови.
- •63. Особливості творення та відмінювання числівників
- •68. Класи інфінітива
- •64. Прислівник в історії української мови: загальна характеристика.
- •65.Творення прислівників в українській мові.
- •66 Граматичні категорії дієслова в історії української мови: загальна характеристика.
- •67.Класи дієслівних основ теперішнього часу
- •69. Аналітичні та синтетичні форми дієслова.
- •70. Граматична категорія часу дієслова: загальна характеристика
- •71. Система форм вираження минулого часу в історії української мови.
- •72.Співвідношення граматичних категорій часу і виду
- •73. Система форм вираження майбутнього часу в історії української мови.
- •74. Граматична категорія способу дієслова: граматичні значення і зміни засобів
- •76.Неособові форми дієслова.
- •78.Службові частини мови в історії української мови.
- •79. Аналогія у мовно-історичних процесах української мови
- •80.Зміни в структурі простого речення української мови
- •81. Зміни в структурі складного речення української мови.
- •82. Перебудова конструкцій із подвійними відмінками в українській мові.
- •83. Розвиток засобів вираження гіпотаксису (скл.Підряд) в українській мові.
- •77.Дієприслівник як результат функціонального зміщення в укр. Мові
68. Класи інфінітива
6 класів:
1 – нул.суф. *zna-ti;
2 - *nQ *vQ-nQ-ti (ВЯNOУ-ТH);
3 – е (-*а) *vel-e-ti (ВЄЛ-ȶ-ТH), *kric-a-ti (КРHЧАТИ);
4 - *і *xval-i-ti;
5 - *а *pis-a-ti;
6 - *ova *kup-ova-ti.
64. Прислівник в історії української мови: загальна характеристика.
За етимологією прислівники поділяються на:
-відзайменникові
-відіменникові
-відприкметникові
-відчислівникові
-віддієслівні
Творення прислівників відбувалося за допомогою способів:
1. Префіксальний
2. Суфіксальний (найпоширеніший)
3. Префіксально-суфіксальний
4. Перехід інших частин мови в прислівник
5. Складання однакових чи близьких слів
6. Злиття основ слів
Дослідники вважають, що до найдавнішого шару цих слів належать праслов’янські відзайменникові, протягом історичного періоду активізувалися відприкметникові та віддієслівні утворення. Усі похідні від так званих повнозначних частин мови прислівники являють собою застиглі форми, що відокремилися від парадигм і таким чином стали омонімами до колишніх змінних слів.
65.Творення прислівників в українській мові.
Способи творення прислівників
|
Назва способу творення |
Приклади |
|
1. Префіксальний |
за-: довго -> задовго; не-: мало -> немало; ні-: трохи -> нітрохи |
|
2. Суфіксальний (найпоширеніший) |
-о: пізній -> пізно; -сь: куди -> кудись; -чі: три -> тричі |
|
3. Префіксально-суфіксальний |
по- + -ому, -и: новий -> по-новому, чоловічий -> по-чоловічи; з- + -у: молодий -> змолоду; за- + -о: світлий -> засвітло; на- + -у: низ -> нанизу |
|
4. Перехід інших частин мови в прислівник |
з вечора (іменник) -> звечора (прислівник); нашвидку (прикметник) -> нашвидку (прислівник) |
|
5. Складання однакових чи близьких слів |
далеко -> далеко-далеко, ледве -> ледве-ледве |
|
6. Злиття основ слів |
ліворуч, привселюдно |
66 Граматичні категорії дієслова в історії української мови: загальна характеристика.
Кат. виду характеризує дію з погляду її перебігу в часі. У давніх пам’ятках вона виражалася в протиставленні завершеності – незавершеності дії (док. – недок. вид).
Основні способи видоутворення: 1.співвідношення безпрефіксних основ (кричати – крикнути),
2.префіксація (робити – зробити; перфективація),
3.утвор. суфіксальних відповідників недок. виду до префіксальних дієслів докон. в. (заживати – до зажити, 4.суплеція – семантичне зближ. різнокореневих основ (брати – взяти, ловити – поимати).
Кат. часу. У зв. з функціональним зближ. аориста з дієсловами док. виду, а імперфекта – з дієсл. недок., обидві форми випадають із системи часових утворень. Значення перфекта закріплюється за дієсловами док. в. На основ плюсквамперфекта розвиваються суч. форми давноминулого та минулого умовного часу. До форм майб. ч. додаються аналітичний та синтетичний майбутній.
Кат. перехідності-неперехідності зазнала незначних змін, окремі неперехідні дієслова могли мати перехідне значення.
Кат. стану. Розрізн. активний стан, властивий усім перехідним дієсл., і пасивний, що виражався за допомогою частки -ся або сполученням пас. дієприкметника з дієсл. быти.
Кат. способу. Специф. морфол. особливості мали тільки дієслова наказ. та умовн. сп. Дійсний сп. виражався тими ж формами, що й категорія часу: дієсл. дійсн. сп. змін за особами в теп., мин. і майб. часі.
Кат. особи. Втратилися формальні показники в парадигмі минулого часу.