72.Співвідношення граматичних категорій часу і виду

Дослідники показують, що в історії укр.. дієслова нові граматичні категорії не зявляються. Зміни передусім стосуються їх способів вираження.

найістотніших змін зазнали категорії виду і часу.

Категоріч виду утворюється із формувань значень доконаного і недоконаного виду на основв протиставлення обмеженоств і необмеженості дії.

Доконані:Аорист,Плюсквамперфект,Перфект,Дієприкметники мин. Часу,майб.синтетичний час

Недоконані:Теп. Час, Дієприкметники теп. Часу, Імперфект, майбутній аналітичний час.

Як стверджує Русанівський , неможливість утворити від того самого дієслова усі часові форми штовхала до значеннєвого зближення дієслів док-недок. Виду і призвела до повного їх семантичного злиття в одній лексемі.

73. Система форм вираження майбутнього часу в історії української мови.

Первісно розрізнялися 3 парадигми майбутнього часу: одна синтетична та дві аналітичні.

Майбутній синтетичний, майбутній аналітичний 1ий і майбутній аналітичний 2ий.

Парадигма синтетичного майбутнього ( простий майбутній) має флексії теперішнього, але утворюється від форм доконаного виду. Поступово майбутній простий оформлюється за допомогою префіксів: по-, при-, въз –найчастотніші в 11-13 ст., з 14 ст – продуктивні префікси до-, от-, за-.

Із праслов’янської мови було успадковано два різновиди аналітичного майбутнього часу. Майбутній аналітичний I утворювався з інфінітива основного дієслова та форми теперішнього часу дієслів быты, имати, яти, начати, хотіти.

Передмайбутній час утворювався з активного дієприкметника на –л- та дієслова «бути» в майбутньому часі. Історія цієї форми засвідчує явище занепаду. Історія форм майбутнього часу засвідчує:

-остаточне формування парадигми синтетичної форми в історичний період

-втрату форм перед майбутнього часу

-втрату більшості аналітичних інфінітивних сполук з допоміжними дієсловами, за винятком форм із буду.

-перетворення аналітичної форми з допоміжним дієсловом «яти» у синтетичну форму недоконаного виду.

74. Граматична категорія способу дієслова: граматичні значення і зміни засобів

Граматична гатегорія способу дії формувалася на протиставлення (тривалість – моментальність, цілісність – повторюваність, спрямованість – неспрямованість, обмеженість – необмеженість)

Діємлова за способами поділяються на дійсний,умовний,наказовий спосіб.

Дійсний спосіб виражався тими самим формами, що й категорія часу, тобто дієслова дійсного способу змінювалися за способами в теп., мин. і майб. часах.

Для вираження дії з бажальним або умовним значенням були спеціальні дієслівні форми умовного способу. Це сполучення активного дієприкметника минулого часу на –лъ , - ла , -ло з допоміжним дієсловом быти у формі аориста.

Наказовий спосіб утворювався від основи теперішнього часу і відмінювався за особами і числами. Особливість : у наказовому спокої нема 1-ої ос одн і 3-ї ос мн і двоїни. Пам’ятки засвідчують 1 , 2 , 3 , 4 , 5 класи особових форм дієслів. Також у множині і двоїні дієслова 1 і 2 класів мали формотворчий суфікс ЯТЬ , а дієслова 3, 4 , 5 класів – суфікс –и- , хоча закінчення у всіх дієслів були однакові, такі як в теперішньому часі дійсного способу.

75. Історія граматичної категорії особи дієслова в укр.мові. У давньоруській мові дієслово характеризувалося тими самими грамат.категоріями, що й у СУМ, але в ряді випадків їх значення, роль і форми вираження були іншими порівняно із сучасними. Категорія виду, що характеризує дію з погляду її перебігу в часі, у давньорус.мові періоду ранніх писаних пам’яток виражалась у протиставленні дієслівних основ за ознакою завершеності/ незавершеності дії (док. і недок. вид). Однак таке протиставлення у східносл.мові ранньої доби тільки намічалося, заступаючи спільнослов’янські видові характеристики, такі, наприклад, як тривалість/моментальність, цілісність/повторюваність, спрямованість/неспрямованість, обмеженість/необмеженість. Ці різноманітні способи протікання дії визначалися у спільносл. мові спеціальними суфіксами та чергуванням кореневих голосних, утворюючи кілька рядів видових опозицій, які в давньорус. мові збереглися як залишки давньої видової диференціації дієслівних основ, наприклад: двигати, стучати (цілісна дія) – двигнути, стукнути (раптово-одноактна дія), дати, помьнити (цілісна дія), давати, поминати(повторювана дія), нести , летѣти( означ.-спрямована дія) – носити, лѣтати(неознач.-спрямована дія), пустити, събирати(необмеж. дія). На основі деяких давніх видових категорій поступово формується загальна для всієї система дієслова граматично уніфікована категорія з попарним протиставленням у кожній окремо взятій дієслівній формі 2-х основних значень: док. і недок. виду. Основним засобом вираження нової грамат. категорії виду у давньорус. мові стали дієслівні префікси (пор. творити-сътворити, мѣрити – измѣрити, губити – погубити), проте і чергування кореневих голосних і суфіксація, не втратили свого значення, виступаючи в ролі грамат. показників сучасної категорії виду, наприклад, стукати–стукнути, давати–дати, набирати–набрати. Системою часових форм давньор.мова передписемної епохи майже не відрізнялася від старосл., але порівняно із СУМ в ній помітні істотні відмінності. Передусім, у давньорус. мові було більше часових форм, ніж тепер у східносл. мовах: 4 форми мин.часу (аорист, імперфект, перфект, плюсквамперфект), 1 форма теп. часу і 3 майб. часу. Незвичайна розгалуженість давньорус. форм пояснюється тим, що категорія часу і категорія виду, генетично між собою пов’язані, у процесі історичного розвитку слов’янських мов перебували у складних взаємозв’язках, доповнюючи одна одну, а в спільносл. мові, коли стара категорія виду занепадала, часові форми служили допоміжним засобом вираження окремих видових відношень. З виникненням у давньорус. мові нової, узагальненої категорії виду з чітким поділом дієслів за ознакою завершеної і незаверш. дії і з оформленням системи спеціальних грамат. засобів її вираження видові функціїї форм часу втрачали своє значення, тим самим і категорія часу зазнавала змін, набувала більш узагальненого характеру. Ці процеси в основному й спричинили руйнування розгалуж. системи часових форм давньорус. мови і формування в східносл. мовах сучасного грамат. часу дієслів із більш загальним поділом форм, які вже не диференціюються за видовими відтінками і мають лише часове значення. Категорія способу. У давньорус. мові для вираження цієї категорії мали специфічні морфологічні засоби лише дієслова умовного і наказ. способів. Категорія стану. У давньорус. мові розрізнялись активний, властивий усім перехідним дієсловам, і пасивний стан, що виражався за допомогою частки –ся або сполученням пасивного дієприкм. з дієсловом быти.