21.Формування фонетичної системи української мови

Внаслідок занепаду зредукованих відбувалася така взаємодія приголосних: - спрощення (як правило, три звукові сполучення, середнім приголосним у яких був проривний [д] або [т], а кінцевим - сонорний [н], [л] або африката [ц]): здн-зн, ждн-жн, стн-сн, стл-сл, рдц-рц, стц-сц; - вставні приголосні: вставними виступали звуки [д] і [т]; цей процес обіймав невелику кількість слів: зр-здр, ср-стр.

- асиміляція приголосних: 1)внаслідок регересивної асиміляції глухий приголосний у позиції перед дзвінким теж одзвінчувався. 2)Відбувалася регресивна асиміляція і в групах "дзвінкий+глухий приголосний", хоча вона не була такою послідовною, як "глухий+дзвінкий". 3)Регресивна асиміляція за ознакою місця і способу творення. 4)Прогресивна асиміляція в групах "палатальний приголосний + [j]",

- дисиміляція приголосних: У процесі дисиміляції сполучення [кт] перетворилося в [хт]. У процесі дисиміляції [чт] африката [ч] утратила проривний компонент і [чт] змінилося в [шт].Внаслідок утрати проривного компанента африкатою [ч] група приголосних [чн] змінилася у [шн]. Також засвідчують перехід сполучень [кр] в [хр];

-вокалізація фонем л, в. Заміна [л] на [Ў]. Вона відбулася у сполуках [ъл], [ьл] внаслідок занепаду зредукованих у позиції між приголосним: вълкъ — во[Ў]к, шълкъ — шо[Ў]к та в колишніх дієприкметниках минулого часу в абсолютному кінці слова: йшолъ — йшо[Ў], игралъ — гра[Ў].

Заміна білабіального [w] на [Ў]. Коли [w] уживався на початку слова перед приголосним чи в абсолютному кінці слова, він зберігав осібну артикуляцію, перетворюючись на [Ў]: въскхъ —> [Ў]cix, домовъ —» домі[Ў].

22. Занепад зредукованих фонем.

Зредуковані [ь],[ъ] не в усіх словах мали однакову тривалість і звучність: розрізняли слабку та сильну позицію зредукованих.

Слабка позиція: 1. В абсолютному кінці слова, 2.у ненагол. поз.перед складом із голосним повного творення.3. У нгагол.позиц.перед складом із зредуков. у сильній позиц.

Сильна позиція: 1. Під наголосом, 2.незплежно від наголосу перед складом із зредукованим слабким, 3. перед сонорними [r] [l] з наступним приголосним (tъrgъ). Зредуковані у слабкій позиції давньоруська мова повністю втратила (дъва-два). Із сильної позиції зредуковані вокалізувалися тобто перетворилися в голосні : [ь] в /е/, [ъ] в /о/: сънъ – сон, вьрба-верба. Першими занепали зредуковані слабкі, потім – подовжувались сильні. Також спершу занепад відбувається не в кінці слова, а всередині. Занепал відбувається у 12ст., про це свідчать давньоруські пам’ятки: Добрилове Євангеліє і т.д. Доказом занепаду є поплутання написання літер ъ-о та ь-е.

23. Наслідки занепаду зредукованих у системі вокалізму.

До основних наслідків зараховують:

Чергування [о], [є] з нулем звука. Оскільки звуки[ъ], [ь] в різних формах слова могли змінювати позицію (із сильної на слабку, і навпаки), вони або занепали, або перетворилися на [о], [є]: орълъ — оръла (орел-орла). Нові, вторинні, секундарні [о], [є] називають випадними.

Поява секундарних [о], [є] перед сонорними. Якщо перед сонорними стояв ще один приголосний, то між цими двома звуками з'являвся новий [о] або [є]. Їх називають вставними: огнь—> огонь, журавль —> журавель. Звук [о] розвивався після задньоязикових і зрідка після інших звуків {свекор, вихор, але й вузол); [є]— після губних та передньоязикових {вітер, земель, пісень)

Подовження етимологічних [о], [є] та наступний перехід їх в [і]. Етимологічні [о], [є] зазнали компенсаційного подовження, яке пов'язане з формуванням закритих складів. У більшості говорів української мови подовжені [б], [є] незалежно від їхньої позиції в слові перейшли в [і]: віл, стіл, шість, осінь.

Розвиток приставних голосних [і], [о]. Приставний [і] розвивався перед сонорними приголосними (крім [н]) на початку слова, якщо після них стояв зредукований [ь], [ъ] у слабкій позиції: ръжа — р-жа – іржа. Рідше перед сонорними з'являвся приставний [о]: Овруч, олжа, Орша.

Поява несправжніх дифтонгів. Звук [j], як правило, звучав перед голосними. У позиції після голосного він перетворився на [ї]. У протоукраїнський період була поширеною звукосполука [j + ь], проте коли слабкий [ь] занепав, [j] перейшов у [ї]: кpajь — кра[ї], воьна —во[ї]на.