83. Розвиток засобів вираження гіпотаксису (скл.Підряд) в українській мові.

Мовознавці, які досліджували в історичному розвитку синтаксичні явища як окремих мов і діалектів констатують, що складнопідрядне (гіпотактичне) речення виникло значно пізніше, ніж складносурядне (паратактичне), що паратаксис є первісна форма поєднання в одне ціле двох простих речень, а гіпотаксис утворюється на основі паратаксису шляхом перетворення одного з самостійних (простих) речень у підрядне. Складнопідрядні речення належать до закритих структур, тому вони завжди бінарні. Система засобів зв’язку між частинами складного речення оформлювалась у староукраїнський період. Серед таких речень виділяють складні речення з підрядними означальними. У староукраїнській мові вони ще не були так організовані, як тепер. Строкатим був склад сполучних слів. Основними сполучними словами стали відносні займенники што, что (потім що), котрий. Функцію сполучних слів могли виконувати і деякі прислівники –где, куды, коли, якъ, які надавали певного відтінку значення. Підрядна частина складного означального речення за староукраїнської доби розташовувалась у постпозиції. Це свідчило про зміцнення її зв’язків з головною частиною. Проте в староукраїнських пам’ятках ще чимало прикладів препозитивних підрядних частин. Складні речення з підрядним з’ясувальним утворювались за допомогою сполучників – же, ижъ, якъ, где коли, кто, який. Польський сполучник жеби і старослов’янський дабы виходили з ужитку. Складні речення з підрядними часу і місця утворювались за допомогою – где, идиже, де. З підрядним місця – тамъ, тутъ, туды, оттоль. Просторові і часові сполучники староукраїнської мови відзначались багатофункціональністю, вони могли використовуватись для поєднання означальних і зясувальних речень. Часто ці сполучники виступали з приєднувальним значенням. У староукраїнській період підрядні частини причинових речень здебільшого поєднувались сполучником давньоруського походження «бо». Підрядні частини умовних речень найчастіше приєднувались сполучниками если, коли. Складні речення з підрядними наслідковими сполучниками рідного походження - аже, што, иж, же. У староукраїнський період складні речення з підрядними порівняння не були ще так розвинені. Власне порівняльні речення приєднувалися здебільшого сполучником якъ, який витіснив старокнижні сполучники яко, какъ.

77.Дієприслівник як результат функціонального зміщення в укр. Мові

Факти порушення узгодження дієприкметника з підметом вказують на важливе в історії дієслова явище. Активні нечленні дієприкметники, втративши форму непрямих відмінків, у початковій своїй формі (Н.в.) виступали в ролі другорядного присудка або обставини при дієслові. Це означало, що в мові відбувався процес перетворення колишнього дієприкметника на невідмінювану дієслівну форму – дієприслівник на ШИ, ВЪШИ: читавъши, пикъши.

Сучасні дієприслівники української мови типу несучи, знаючи, змагаючись, прочитаючи за походженням є скам’янілою формою Н.в. однини активного нечленного дієприкметника жіночого роду. Відповідні дієприслівники російської мови (неся, зная, прочитав) виникли із форм Н.в. однини чоловічого роду тих самих дієприкметників. В 14-15 ст з’явилися родові форми на –Я: ПРИЗИРАЯ, ПРИДЯ. Зрідка такі форми зустрічаються в українській розмовній мові, а деякі з них виступають у ролі прислівників.