6. Розірвання трудового договору

Підставами розірвання трудового договору є:

• угода сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України);

• закінчення строку трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України);

• призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.З ст. 36 КЗпП України);

• розірвання трудового договору з ініціативи пра­цівника, з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу, на вимогу профспілкового або іншого уповнова­женого на представництво трудовим колективом органу;

• переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на ви­борну посаду (п.5. ст. 36 КЗпП України);

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, ор­ганізацією, а також від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п.6. ст. Зб КЗпП України);

• набрання законної сили вироком суду, яким праців­ника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи, або до іншого покарання, що унеможлив­лює продовження роботи (п.7 ст. 36 КЗпП України);

• підстави, передбачені контрактом (п.8 ст. 36 КЗпП України);

• направлення працівника за постановою суду до ліку­вально-трудового профілакторію (ст. 37 КЗпП України).

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП України)

7. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

З ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані лише у випадках:

1. змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації або перепрофілювання під­приємства, установи, організації із скороченням чисель­ності чи штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України);

2. виявлення невідповідності працівника займаній по­саді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають про­довженню роботи (п.2 ст.40 КЗпП України);

3. систематичного невиконання працівником без по­важних причин обов'язків, покладених на нього трудо­вим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дис­циплінарного чи громадського стягнення (п.З ст.40 КЗпП України);

4. прогулу (в тому числі відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважних при­чин (п.4 ст.40 КЗпП України);

5. відсутність на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, крім відпустки по вагітності і пологах, якщо законодав­ством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи за певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце робо­ти зберігається до відновлення працездатності або вста­новлення інвалідності (п.5 ст.40 КЗпП України);

6. поновлення на роботі працівника, який раніше ви­конував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП України);

7. появи на роботі в нетверезому стані, у стані нарко­тичного або токсичного сп'яніння (п.7 ст.40 КЗпП Ук­раїни);

8) учинення за місцем роботи розкрадання (в тому і числі дрібного) майна власника, встановленого вироком І суду, що набрав законної сили, чи постанови органу, до І компетенції якого входить накладання адміністративного І стягнення або застосування заходів громадського впливу І (п.8 ст.40 КЗпП України).