Рівень 3 Добровільні схеми

Перший та другий рівні є обов`язковими складовими частинами пенсійного забезпечення. Однак у міру зростання заробітної платні в громадян може з`явитися більше вільних грошей і виникнути бажання робити додаткові заощадження на старість. Роботодавці теж можуть спрямувати частину свого прибутку на створення добровільних пенсійних схем для своїх працівників. Реалізувати ці задуми можна різними способами.

Схеми, що їх засновують роботодавців багатьох країнах роботодавці створюють для своїх працівників пенсійні фонди на добровільних засадах. За одними схемами, внески від імені працівника сплачує роботодавець, за іншими - внески сплачують і роботодавець, і працівник.

Так само, як і в межах другого рівня, тут можуть спрацьовувати схеми з визначеними внесками (де передбачено запровадження індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків) або схеми з визначеними виплатами (обчисленими за допомогою формули, що враховує величину заробітку). Роботодавці віддають перевагу схемам з визначеними внесками, які вимагають менших адміністративних витрат і є зрозумілішими пересічним громадянам. Однак за такої схеми:

• роботодавець не обіцяє певного розміру пенсії;

• розмір пенсії, яку отримає працівник, залежить від загальної суми внесків та інвестиційного доходу, накопичених за час участі в пенсійній програмі.

Внески до накопичувальної системи за схемами з визначеними внесками та інвестиційний дохід від таких внесків звільняють від оподаткування. Не підлягають оподаткуванню також внески за схемами з визначеними виплатами та інвестиційний дохід фонду. Однак зазвичай податкове законодавство встановлює верхню межу для суми внесків, на які поширюються податкові пільги. Натомість пенсійні виплати та зняття коштів з рахунку підлягають оподаткуванню.

Індивідуальні заощадження. Іншою формою заощаджень у межах третього рівня є відкриття індивідуальних рахунків у кредитно - фінансових установах або учать в інвестиційних фондах за ініціативою окремої особи. Громадянин може відкрити ощадний рахунок у банку, вступити до створеного у встановленому порядку інвестиційного фонду відкритого типу або укласти зі страховою організацією угоду про індивідуальне пенсійне страхування. Не в кожній країні дозволено використовувати всі згадані способи інвестування.

2. Навіщо створюють трирівневу систему пенсійного забезпечення? Щоб гарантувати мінімальний рівень пенсійного забезпечення всім працівникам (рівень 1 - солідарна система).

Щоб встановити чіткі права власності через обов`язкові накопичувальні рахунки (рівень 2 - обов`язкова накопичувальна система).

Щоб створити умови для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах у міру зростання заробітної платні (рівень 3 - добровільна система заощаджень).

Щоб встановити залежність розміру пенсії від сплачених внесків. У такому разі громадяни краще усвідомлюють власну відповідальність за свої пенсійні заощадження і сумлінно виконуватимуть свої обов`язки щодо сплати внесків (усі рівні).

Запропонований план здійснення пенсійної реформи в Україні складено з урахуванням переваг трирівневої системи пенсійного забезпечення.

Програмою економічних реформ передбачено поступове вирівнювання пенсійного віку чоловіків і жінок протягом 10 років.

Це передбачено Програмою економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яку сьогодні схвалив Комітет із економічних реформ при Президенті України.

Програма передбачає три етапи пенсійного реформування.

На першому етапі (до кінця 2010р.) передбачається введення фіксованого розміру пенсійного внеску для підприємців-спрощенців, обмежити розмір максимальних пенсій.

На другому етапі (до кінця 2012 р.) планується створити стимули для того, щоб громадяни після досягнення пенсійного віку продовжували працювати, а також збільшити мінімальний термін страхового стажу для отримання пенсії за віком, скасувати “необгрунтовані” пільги з дострокового виходу на пенсію, почати поступове вирівнювання пенсійного віку жінок і чоловіків, поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця на працівника. Також передбачено підвищити нагляд за накопичувальними пенсійними фондами, ввести накопичувальну систему державного пенсійного страхування й ввести обов`язкові корпоративні пенсійні схеми для фінансування дострокових і спеціальних пенсій для окремих категорій професій, пов`язаних із ризиком для життя.

До кінця ж третього етапу (до кінця 2014 р.) заплановано диверсифікувати схеми приватного пенсійного страхування, ввести програми спільного інвестування тощо.

Для “стабілізації” солідарної пенсійної системи програмою передбачається необхідність підвищити мінімальну тривалість страхового стажу для отримання пенсії за віком із 5 до 15 років; вирівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків (поступово з кроком 0,5 року протягом 10 років); наблизити пенсійний вік до “європейських” стандартів (65 років) для учасників другого рівня пенсійної системи; стимулювати пізніший вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років із одночасним збільшенням коефіцієнта обліку наднормативного стажу або відстрочення виходу на пенсію. Також пропонується “звільнити” солідарну систему від дострокових і пільгових пенсій; обмежити максимальний розмір пенсій, які виплачуються з солідарної системи; виплачувати пенсії за віком для всіх пенсіонерів, які працюють, в розмірах, визначених законом про обов`язкове пенсійне страхування; перерозподіляти частку внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника; відокремити внесок на соціальне страхування від єдиного податку; скоротити пільги із дострокового виходу на пенсію.

У документі також наголошується, що для введення накопичувального рівня пенсійної системи необхідно визначити розмір внесків, оцінити величину одного року стажу в солідарній системі для учасників дворівневої системи; передати Пенсійному фонду функції збору й адміністрування коштів другого рівня пенсійної системи, ввести систему єдиних пенсійних рахунків; забезпечити можливість залучати приватні компанії для управління активами.

Передбачається, що за підсумками “реформування” пенсійної системи співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат становитиме не менше 45%, по солідарній системі – 40%; співвідношення середніх розмірів пенсій жінок і чоловіків буде не нижчим 75%; ставка відрахувань на пенсійне страхування – не більше 35%; співвідношення обсягу пенсійних витрат із ВВП – не більше 12% до 2014 р.

Програма економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», розроблена й схвалена Комітетом із економічних реформ при Президенті України, реалізовуватиметься в три етапи: 2010 рік, 2011-2012 рр. і 2013-2014 рр.