- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
В 14-первой половине 17 в. весомых достижений достигли музыкальная культура и театральное искусство. Они развивались в тесной связи с изменениями, которые происходили в народном быту и обычаях, а также в деятельности скоморохов, искусство которых объединяло пение, танец и театральные представления. Музыканты, певцы, танцоры объединялись вокруг монастырей и епископских кафедр. Они создавали песни в честь боевых подвигов князей и дружинников. Музыкальную культуру постоянно обогащала устное народное творчество. Наряду с календарными песнями развивались различные жанры семейно-обрядовых и бытовых песен. В них, как и в песнях земледельческого календарного цикла, проявились черты, присущие украинской музыке. В 16 - первой половине 17 в. возникали такие жанры светской музыки как бытовая песня для трехголосного ансамбля или хора (кант), сольная песня с сопровождением, а также цеховая инструментальная музыка. Канты формировались в русле устной народной песне. По содержанию они делились на религиозно-философские, любовные и шутливо юмористические. Развитие инструментальной музыки привело к появлению в некоторых городах музыкальных цехов вроде ремесленных, действовавших в Львове, Каменец-Подольске, а также на Волыни. Музыкальные цеха способствовали развитию народной профессиональной инструментальной музыки, возникновению самобытных ансамблей украинских национальных инструментов.В конце 16 ст. существенно расширилась сфера театрального искусства. Истоки украинского театра берут начало от народных игр Киевской Руси, где часто использовались фольклорные произведения, прослеживались элементы народной драмы, пантомимы, балета. От 1573 берет начало обычай ходить с куклами, что означало возникновение кукольного театра. В последней четверти 16 в. вместе с появлением братских школ возник школьный театр. Сначала он имел только учебно-воспитательное значение, а с конца 16 - начала первой половины 17 ст. стал использоваться в борьбе против католицизма. Школьный театр развивался одновременно с народным театром, репертуар которого состоял из мистерий рождественской и пасхальной тематики.В первом десятилетии 17 века. в Украине зародилась украинский бытовая драма. К этому жанру относится уникальное издание стихотворного "Трагедии русской" неизвестного автора. Содержание произведения очень близок к образцам Украинской народно-поэтического творчества.Достижения духовной культуры украинского народа начала 14 - первой половины 17 ст. дают основание говорить о ее самобытные черты, тесная связь ее с гуманистическими идеями. Все это делало ее доступной для народа, способствовало прогрессу не только украинской, но и мировой культуры.
29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
Духовная культура Украины второй половины 17 - конца 18 в. развивалась в сложных условиях развертывания социального и национально-освободительной борьбы народа против иностранных поработителей за независимость и государственность, ярко проявилось в широком народном движении и воинских подвигах запорожского казачества, которое сыграло прогрессивную роль в войнах с Турцией, Крымским ханством и Речью Посполитой. Для этого периода характерны, с одной стороны, расцвет украинской культуры во времена гетманства Ивана Мазепы, с другой - ее уничтожения российским царизмом после разрушения Запорожской Сечи в 1775 г. и создания условий, при которых она лишается идентичности и приспосабливается к российским образцам.Кульминационной точкой борьбы украинского народа против польской шляхты была национально-освободительная борьба 1648 - 1654 pp. под руководством Богдана Хмельницкого, направленная на создание независимого Украинского государства. Однако в ходе дальнейших действий эта идея была утрачена.Запорожское казачество на протяжении трех веков определяло основные направления развития Украины. В полонизации украинской феодальной верхушки казачество выполняло такую роль, которая в других странах принадлежала дворянству. Вследствие этого казак стал ключевой фигурой не только в истории Украины, но и в национальном сознании украинский.Одновременно с ростом значения казачества новой энергией наполнялось украинской религиозной и культурной жизни для религиозной и культурной верхушки Киева, большая часть которой была связана с деятельностью Киево-Могилянской академии. 17 века было временем духовного взлета и интеллектуального развития.Однако уже в 80-х годах 17 в. роль православия в развитии украинской культуры меняется. Связано это с его переподчинением Московскому патриархату 1686 Уже в конце 17 в. Православная церковь стала средством экономического и национального гнета украинства, орудием распространения имперской культуры. Ликвидация системы патриархата указом Петра в 1721 г. осложнило и без того крайне непростое положение Православной церкви в Украине. В религиозно-церковной сфере империя проводила откровенно антиукраинскую политику.Разделение и разобщенность украинских земель обусловили специфику культурного развития украинства во второй половине 17 - конце 18 вв. Казацко-гетманская государство просуществовало более 100 лет.Она оставила глубокий след в истории и духовной культуре украинского народа. Несмотря на то что вторая половина 17 в. сопровождалась неустанной борьбой против социального и национального порабощения поляками и турками, а также постоянным наступлением русского царизма, общий уровень тогдашней Украины был достаточно высок.