- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
62. Молодіжна та професійна субкультури.
Субкультура - часть общей культуры, система ценностей, традиций, обычаев, присущих большой социальной группы.Говорят о молодежной субкультуре, субкультуре пожилых людей, субкультуре национальных меньшинств, профессиональной субкультуре, криминальной субкультуры. Субкультура отличается от доминирующей культуры языком, взглядами на жизнь, манерами поведения, прической, одеждой, обычаями. Различия могут быть очень сильными, но субкультура не противостоит доминирующей культуре. Дети аристократов или представителей среднего класса сильно отличаются поведением от детей из низшего класса. Они читают разные книги, ходят в разные школы, ориентируются на разные идеалы. У каждого поколения и каждой социальной группы свой культурный мир.Молодежная субкультура. У современной молодежи отдых и досуг - ведущая форма жизнедеятельности, она вытеснила труд как важнейшую потребность. От удовлетворенности досугом теперь зависит удовлетворенность жизнью в целом. В молодежной субкультуре отсутствует избирательность в культурном поведении, преобладают стереотипы и групповой конформизм (соглашательство). Молодежная субкультура имеет свой язык, особую моду, искусство и стиль поведения. Все больше она становится неформальной культурой, носителями которой выступают неформальные подростковые группы.В конце 1989 г. Н.В. Кофирин обследовал неформальные молодежные группы, называемые "дворцовый тусовкм". Они образованы по месту жительства: 70% их участников составили юноши, 30% - девушки."Уйти в неформалы" побудили молодых людей внутреннее одиночество, потребность в друзьях, конфликты в школе и дома, недоверие к взрослым, протест против лжи.Молодежная субкультура во многом носит суррогатный характер - она полна искусственными заменителями реальных ценностей: продленное ученичество как псевдосамостоятельность, подражание отношений взрослых с системой господства и сильных личностей, призрачное участие в приключениях экранных и литературных героев вместо реализации собственных стремлений, наконец, бегство или неприятие социальной действительности вместо ее перестройки и совершенствования.Молодежь - это огромная часть людей нашего общества. Она не только отличается и от взрослых и от детей, но и всячески подчеркивает это. Для нее очень важно быть оригинальным, непростой, такой, чтобы на нее обращали внимание. Она создает свои особые стили жизни, одежду, организации, журналы, музыку.Кроме того, она еще неоднородна и внутри себя. Многие молодые люди находятся в группировках, которые иногда принимают огромные масштабы. Одни из них становятся известны и популярны во всем мире, другие - только в какой-то отдельной стране, городе. Сейчас такие группировки принято называть модным и красивым словом «субкультура».Под "профессиональной субкультурой" понимается комплекс традиций: обычного права, стереотипов поведения, особенностей образа жизни, форм повседневного дискурса, символики и атрибутов, - сложившийся в данной профессиональной среде.Заметим, что само существование такого рода субкультур долгое время не представлялось очевидным, поскольку профессионалы воспринимались как носители доминирующей культурной модели, а то и ее персонифицированное воплощение. Термин "субкультура" возник первоначально для обозначения отклоняющихся от этой моделимаргинальних, периферийных форм, воспринимались как низовой пласт культуры, подстилающий ее доминирующую модель и подавлен ею. Однако, по мере осознания мультикультурной сущности современного общества, концепция "субкультур" все в большей степени используется как средство описания разнообразия, а не отклонений.