- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
Украинские художники-шестидесятники своими произведениями и активной общественной деятельностью пытались возрождать национальное сознание, боролись за сохранение украинского языка и культуры, способствовали демократизации общественно-политической жизни в республике. Они боролись за культурное и духовное возрождение нации. Духовное и культурное возрождение представляло собой восстановление национальной самобытности, языка, традиций, правильного освещения исторического прошлого.Основу движения шестидесятников составили писатели Иван Драч, Николай Винграновский, В.Дрозд, Гр.Тютюнника, Б.Олийнык, В.Дончик, Василий Симоненко, Лина Костенко, В. Шевчук, Е. Гуцало, художники Алла Горская, Виктор Зарецкий, Борис Чичибабин , литературные критики Иван Дзюба, Евгений Сверстюк, режиссер Лесь Танюк, кинорежиссеры Сергей Параджанов, Юрий Ильенко, переводчики Григорий Кочур, Николай Лукаш и другие.Шестидесятники развили активную культурную деятельность: устраивали неформальные литературные чтения и художественные выставки, вечера памяти репрессированных художников, ставили замалчиваемые театральные пьесы, составляли петиции в защиту украинской культуры.Культурная деятельность, которая не вписывалась в рамки дозволенного, вызвала недовольство властей. Шестидесятников не удалось удержать в официальных идейно-эстетических рамках. Перед шестидесятниками закрылись страницы журналов, посыпались обвинения в «формализме», «безыдейности», «буржуазном национализме».Натолкнувшись на ожесточенное сопротивление партийного аппарата, часть шестидесятников пошла на компромисс с властью, другие эволюционировали до политического диссидентства, правозащитного движения и открытого противостояния режиму.Первыми представителями шестидесятников в Украине были Лина Костенко и Василий Симоненко.В прозе крупнейшими шестидесятниками были Валерий Шевчук, Григор Тютюнник, Владимир Дрозд, Евгений Гуцало, Я. Ступак; в критике - Иван Дзюба, Иван Светличный, Евгений Сверстюк, Иван Бойчак; в публицистике - Степан Кожемяка.Движение «шестидесятников» было разгромлено арестами 1965-72 pp. В этом процессе часть шестидесятников без особого сопротивления перешла на официальные позиции (В. Коротич, И. Драч, В. Дрозд, Е. Гуцало и др.)., Кого на долгое время (Л. Костенко), а других вообще перестали печатать (Б . Мамайсур, В. Голобородько, Я. Ступак), так что их дальнейшая судьба совершенно не известна.Еще другие, не прекращали сопротивления национальной дискриминации и русификации, арестованы и наказаны долголетним заключением (И. Светличный, Е. Сверстюк, В. Стус, И. Калинец, В. Марченко и др.)., В котором они либо погибли ( В. Стус, В. Марченко), или после освобождения им полностью запрещено участие в литературном процессе.В выводах этих процессов в начале 1970-х литературное движение шестидесятников полностью исчез, только в творчестве нескольких поэтов и прозаиков (Лина Костенко, Валерий Шевчук) сохранились приметы литературного обновления ними начатого.Кроме того, движение шестидесятников сыграл значительную роль в распространении самвидавной литературы и главное - в усилении в Украине движения сопротивления против русского великодержавного шовинизма и русификации.