- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
46. Український національний характер у прозі та драматургії.
На рубеже ХIХ-ХХ вв. украинская драматургия переживала настоящий расцвет, овладевая жанровые формы, стилевые признаки, воплощение всех актуальных на то время типов художественного мышления (романтизма, натурализма, реализма, неоромантизма, символизма, импрессионизма, экспрессионизма). Обусловлен он был перестройкой украинского театра, активным созданием профессиональных и любительских трупп, ориентированных на лучшие образцы отечественного искусства (среди которых пьесы И. Котляревского «Наталка Полтавка», Т. Шевченко «Назар Стодоля», Г. Квитки-Основьяненко « Москаль-волшебник ».Уже в деятельности труппы М. Кропивницкого (1882-1883), особенно с обновлением ее состава (1885-1888), торгово-этнографический музыкально-зрелищный театр приступает к олитературнення драматургии, сосредотачиваясь на художественном достоинствах ее прежде всего как текста.Новая украинская драматургия пропагандировала новый тип героя - идеолога, народного заступника, мифологизированного в воображении зрителя.Овладевала она и новые темы, конфликты:• деятельность революционеров, массовые выступления, недоразумения между личностью и массами («Жертвы» Л. Яновской, «Она» Г. Хоткевича, «Затруднительный век» М. Кропивницкого, «успокоился» А. Лысенко),• эмансипация личности, прежде всего женщины («Крылья» Л. Старицкой-Черняховской, «Супруги» Ю. Кмита)• бытования актерских трупп, репертуарная политика («Шантрапа» П. Саксаганского, «антрепренер прогоревшего театра» А. Грабина, «Драма без водки» В. Самойленко, «Перелетные птицы» В. Овчинникова, «Нашествие варваров» М. Кропивницкого),• обновление моральных принципов общества («Без веры», «Человеческое счастье», «Noli me tangere» Л. Яновской, «Ступени жизни», «Базар» В. Винниченко).В конце этого периода в украинской литературе поэзия уступает видным местом прозе. Разнообразнее типы, характеры и структурные особенности повествовательной прозы - появляются этнографически-бытовых, социально-бытовые, психологически бытовые рассказы, рассказы-идиллии, а также проза балладного и сказочного типа.Значительно расширяются проблемно-тематические горизонты литературы. Кроме традиционной крестьянской проблематики писатели обращаются к темам из жизни солдат, мещан, духовенства, разночинной интеллигенции, а также к тем из истории и современной жизни других народов.В поисках нового положительного героя - протестанта и правдоискателя - полно отразился рост самосознания народа, процесс дальнейшей демократизации и гуманизации украинской литературы.Основные коллизии произведений художественной прозы отражают проблему «человек и общество», борьбу человека с низов за существование, против гнета социального и национального, трагедии уничтожения человека общественной несправедливистю, изображающие страдания народа и процветания привилегированных, господствующих слоев.В 50-60-х годах украинская проза вышла за пределы повести - к роману. В украинской литературе просветительского реализма еще не было произведено жанра романа. Причинами этого были недостаточность широты охвата, наблюдения, осмысления связей человека с действительностью, отсутствие должного опыта, накопленного тогдашней национальной литературой и эстетической мыслью.Таким образом, доминантная в 30-40-х годах в украинской прозе крестьянская тема не могла реализоваться в романном жанре.Существенно обогащается система прозаических жанров - в ней появляются роман, социальная и психологическая повесть, очерк, новые жанровые разновидности рассказов подобное. Разнообразнее индивидуальные варианты и разновидности жанров повести и рассказы, происходит глубокая дифференциация индивидуальных стилей.Эмский указ 1876 г. вместе с рядом дополнительных цензурных распоряжений 1880-1900 годов по-своему завершал начатую Петром I политику денационализации украинского общества и культуры. В саму основу национальной культуры были направлены запреты украинских книг для детей без национального чувства и осознания собственного национального корни. Запрещалось употребление слов «Запорожская Сечь», «казак», «воля» и даже «Украина».Этого написан ряд политических песен, которые способствовали дальнейшему подъему национального сознания. Особое значение имела песня Чубинского «Ще не вмерла Украина» (музыка Мих. Вербицкого), которая сразу стала признанным гимном национального движения, организаций и партий, а впоследствии - и государственным гимном.Большая роль в пропаганде украинского искусства принадлежала театру. По сложившейся традиции спектакли по пьесам украинских драматургов широко включали песни, танцы, обычаи и обряды. Вообще указанный период является временем фактического рождения того классического театра, усилиями своих выдающихся представителей Кропивницкого, Старицкого, И. Карпенко-Карого, Садовского, П. Саксаганского, М. Заньковецкой, С. Крушельницкой, И. Алчевского вышел далеко за пределы своей страны.В условиях цензурных запретов, искусственно ограниченного функционирования украинского печатного слова принципиального значение приобретала украинская драматургия с широкой социальной проблематикой, новыми героями и совершенной художественной форме. Выставленные на театральной сцене пьесы Кропивницкого, Старицкого, Б. Гринченко, И. Карпенко-Карого, И. Франко расширяли сферу влияния украинской литературы, ее функциональные возможности, общение с разными слоями народа.