Сцена дев'ята

Наступний день, час незрозумілий. М а р и н а сидить на лавці, біля неї лежить сумка з книжкою та конспектами. Дістає портсигар, виймає папіроску, хочу прикурити. Запальничка в неї не працює. Ззаду підходить М а р у щ е н к о, підсідає до неї, виймає коробку сірників. Запалює сірник, підносить М а р и н і. Та прикурює, посміхається

М а р и н а. Дякую за щедрість!

М а р у щ е н к о. Не варте. Зробити приємність милій панні – обов’язок кожного порядно-го львів’янина. А ви, мабуть, не звідси?

М а р и н а. (затягується) З Києва. А що, дуже помітно?

М а р у щ е н к о. Цікаво виглядаєте та говорите, це в вас підкуповує. Знаєте, ми з вами майже земляки. Моє прізвище Марущенко.

М а р и н а. Дуже приємно. (всміхається) Марина.

М а р у щ е н к о потискає їй руку

М а р у щ е н к о. В вас красива і сильна рука. Ви, певне, не боїтеся темних вузьких про-вулків?

М а р и н а. Боюся. Як і всі, уявляєте? Але не раджу це перевірять на практиці…

М а р у щ е н к о. Навіть думки такої не було… (дивиться навколо) А ми з вами бачилися вчора вечором, пам’ятаєте?

М а р и н а. О, так це ви тоді читали газету? Канєшно, пам’ятаю!

М а р у щ е н к о. І от, я всю ніч не спав, думаючи про вас… Все гадав, як би вас знайти.

М а р и н а. Бачу, гадали недарма. Та як можна так швидко запам’ятать людину? Це прості слова, як і повсюди…

М а р у щ е н к о. (повертаючись до неї) А скажіть, якби були прості слова, я би зараз тут опинився?

М а р и н а. Хм. Думаю, ні. Переконали. Але шо вам од мене треба?

М а р у щ е н к о. (мов не почувши її питання) Бачу, ви цікавитесь мистецтвом сучасності?

М а р и н а. Правильно бачите.

М а р у щ е н к о. Польща?

М а р и н а. В першу чергу. Але і країни закордону, найцікавіші нові надбання… А ви?

М а р у щ е н к о. І я. Дуже люблю Тадеуша Ґроновського…

М а р и н а. Невже? В нього дуже цікавий стиль. Так лаконічно, і водночас глибоко пере-дається зміст…

М а р у щ е н к о. Він же не тільки майстер плаката. Минулого року мені пощастило відві-дати його виставку у Варшаві.

М а р и н а. Там була моя подруга, вона показувала фотографії…класна експозиція! Я жа-лію, що сама не змогла побувати… Це непересічний художник.

М а р у щ е н к о. (зі скромною посмішкою) А що б ви сказали, якби…

До них підбігає Я н а в синій спідниці, трохи довшій за коліна. Вона незвично збуджена

Я н а. В мене виставка! Моя перша виставка! (обіймає, цілує М а р и н у) Я така рада…

М а р и н а. Янка! Коли, де, як?

Я н а. (витягає з сумки складений плакат, розгортає) Читай!

На плакаті текст:

W Y S T A W A

sztuki ta fotografiki

JANY OSMOLOWSKIEJ

Miejskie Museum Przemyslu Artystycznego

20.VIII.1939 – 16.IX.1939

М а р и н а. Ну, мій відгук в книжці буде перший! Обіцяєш?

Я н а. Обіцяю! І ти – перша, хто матиме запрошення… (помічає Марущенка) Доброго дня.

М а р у щ е н к о. Здрастуйте, пані Осмоловська. Приємно познайомитись.

Я н а. (вперше уважно дивиться на нього) А…а звідки?..

М а р у щ е н к о. На вашій афіші написано.

Я н а. Та, точно! (Марині) Я від щастя зовсім втратила голову, мої вибачення…

М а р и н а. Ні, це так круто! Мої палкі вітання…то це виходить, відкриття завтра?

Я н а. Завтра в четвертій! (оглядається) Ладно, я біжу…я на момент, тільки щоб тобі но-вину сказати… Задзвоню вечором!

М а р и н а. (посміхається) Ти хоч номер мій не забула?

Я н а. Як можна! 927-26! Ну все, до вечора!

М а р и н а. Успіхів, стара!

Я н а щезає

М а р у щ е н к о. Хто ця дівчина?

М а р и н а. Моя славна подруга, Янка. Вона з нашої академії, з кераміки…

М а р у щ е н к о. Читав на плакаті, що вона ще і фотограф?

М а р и н а. Так, захоплюється фотографією. Це ж вона їздила в Варшаву, і заодно була на Ґроновському… Взагалі, неординарна особистість… Хочете подивитись – приходьте зав-тра на виставку!

М а р у щ е н к о. Прийду за умови, що ви теж там будете.

М а р и н а. Ви ж знаєте, шо буду…так прийдете?

М а р у щ е н к о. Так. Треба знати, чим живе модерне мистецтво Львова. І ще, я люблю незвичайних людей, а ви саме така…

М а р и н а. Мені приємно… Тільки, вибачаюсь, мені пора…дякую за знайомство. (встає)

М а р у щ е н к о. І вам. Чекатиму завтрашній день!

М а р и н а йде, зникає