Сцена дев'ята

Порожнє кабаре. Слабе освітлення. На столах пляшки, стільці відсунуті.

П’яний Б і л о е м і г р а н т спить за столом, вронивши голову на руки.

С п і в а к, в розстебнутому плащі, сидить на краю столика. І л ь о н а з більш блідим, ніж зазвичай, блискучим обличчям присідає біля нього

І л ь о н а. Втомлена. Безмежно втомлена. (крізь силу всміхається) Це так на мене не схо-же, правда?

С п і в а к. В кожного буває втома. (щось шукає в кишені, виймає хустку, при цьому випа-дає жидівське запрошення) Візьми хустинку, якщо треба.

І л ь о н а. Візьму, але для іншої цілі. (обмахується хусткою) А що це за папірець?

С п і в а к. А, завтра буде жидівський раут…мені дали це на виставці.

І л ь о н а. Раут? Обожнюю жидівське вечірки! Семисвічники, кальян, хороше вино, їхні мельодії і співи… Ви підете?

С п і в а к. Не хочу. Ільонко, я нічого не хочу.

І л ь о н а. Ох, як вам не набридне удавати із себе самотню нещасну людину! Отже, так. Завтра ми з вами йдемо на раут. Окремо. Але якщо ви чесний, ви дасте мені слово, що прийдете. Я на вас чекатиму.

С п і в а к. Чекатимеш… Добре, заради твоєї втіхи. Даю слово. Подобається?

І л ь о н а. Так. Отже, до завтра. (важко й повільно йде до сходів)

С п і в а к. (сам до себе) Я її побачив, але краще би того не було! Вона пішла, і слава Богу. Хоча…ні. Ти мусиш мовчати. Ти співаєш у закладі, куди приходять задля розваги! А роз-важитись можна тільки в парі, це закон.

Збоку з'являється Б і л о е м і ґ р а н т

Б і л о е м і г р а н т. Развлечься можно и в од-диночестве. Мой жизненный опыт б-богаче твоего, друг, и на его основе я это знаю…

С п і в а к. І ви тут…навіщо? Я свій обов’язок перед вами сьогодні виконав…

Б і л о е м і г р а н т. Да мне ничего от тебя и не надо.

С п і в а к. А що? Ви ж щасливіші за мене, ну хіба не так! У вас є жіноча увага, що вам ще треба…

Б і л о е м і г р а н т. Ошибаешься. Ты счастливее меня, у тебя есть Отечество. Знаешь… можешь не говорить, да я и так вижу твои мысли про неё…ты и пел как-будто для нее, и это зря. Я гораздо дольше тебя прожил на этом свете, и я растратил свою молодость по кабакам и шантанам…мне не были нужны деньги, я нигде не был своим. Ты не знаешь этого ощущения…когда ты везде чужой, но, что страшнее всего, чужой ты и у себя на ро-дине! Сегодня исполнилось двадцать лет с того дня, как я бездельно и бесцельно шляюсь по заграницам, нигде не оставаясь. Мое сердце осталось там, где меня никогда не будет… Вот это, это настоящее горе, друг. А любовь, как бы глубока она не была, все равно сго-рит, и от пылающих чувств останется холодный пепел…

С п і в а к. А якщо ні? Якщо не згорить?

Б і л о е м і г р а н т. Значит, ты вправду несчастен. У тебя такое сильное воображение, что ты держишь при себе свои фантазии, и не имеешь сил их отпустить.

С п і в а к. Яке слово вибрали – фантазії…

Б і л о е м і г р а н т. Именно так. Ты себе надумал всякого лишнего, потому что считаешь это нужным и правильным. А на деле все твои стремления, старания, поиски – просто сентиментальный бред, глупость, недостойная внимания в наше быстротекущее время. И тем более, внимания людей, считающих себя образованными…Сейчас всё сиюминутно и непостоянно, а ты ищешь какой-то злосчастной привязанности. Но извините, я наговорил вам лишнего. Честь имею кланяться! (зникає в мороці)

С п і в а к. Отакі роздуми в людей…та кого я слухаю? П’яницю, втрачену для світу осо-бу…ну а я? я хіба не втрачений для суспільства? Це все давно відомо і звучить банально, але я постійно живу надією на завтрашній день – немовби він буде кращий од нинішнього. І невідомо для чого розмовляю з такими, як Ільонка, як цей…та навіть із тою ж Марічкою!

В чому сенс? Ніякого сенсу нема. Просто так, заради того, щоб показати щось перед ки-мось. Що, і перед ким – невідомо…

Темрява поглинає залу