Сцена друга

Б і л о е м і г р а н т. (тримаючись за стіну, наспівує на мотив танґо) Теб-бя мне не за-быть…я в-весь в мечтах…с тобой! Твой приз-зрак г-голубой преслед-дует меня…

С п і в а к. Радій, Ільонко.

Б і л о е м і г р а н т. (важко сідає за столик) Человек! Официант!

І л ь о н а. (тихо, але твердо) Тут, прошу пана, не трактир. (голосно-офіційно) Чого бажа-єте, пане?

Б і л о е м і г р а н т. А…а ты-то кто есть? Какой скверный город… Принеси лучшего шампанского!

І л ь о н а. Слухаю пана. Ще щось?

Б і л о е м і г р а н т. (думає, наскільки ще здатен) Ничего! Да быстрей, милашка, провор-ней!

І л ь о н а. Я панові не мілашка, а тільки офіціянтка, і звати мене Ільона.

Б і л о е м і г р а н т. Мне все-равно! Мне наплевать… Неси шампанское!

І л ь о н а. Буде зроблено. (зникає на сходах)

Б і л о е м і г р а н т. (обводячи залу мутним поглядом) Молодой человек, а вы чего там уселись и молчите?? В чем в-ваша обязанность?

С п і в а к. Мої обов’язки на сьогодні завершені…я співаю з теа-джаз-капелою в цьому закладі.

Б і л о е м і г р а н т. Аа, как Сокольский! Знаю, знаю… Какое низкое заведение, ни компа-

нии, ни девочек, ничего! Какой низкий город… Хуже Константинополя в разы, хотя и

вроде как бы Европа!

С п і в а к. Ви б раніше прийшли, була би і компанія, і дівчата. В панства був веселий день…

Б і л о е м і г р а н т. Меня земляки задержали, чтоб их на том свете черти живьем сварили! Мол, всё одно—выпьем да выпьем, и то выпили какой-то водки паршивой с кабацкой за-

куской… Не понимают они, мужичье, благородной души и благ-городных стремлений!

С п і в а к. (зітхає) Вам добре, пане – ви пили…

Б і л о е м і г р а н т. Чего ты вздыхаешь? Не желаю тут вздохов слышать! Эх, город… (ди-влячись вдалину, щось згадує) Бывал я здесь до того, как эта проклятая социальная рево-люция вышибла из России ее цвет, сделала нас эмигрантами и попрошайками по чужим углам…мы здесь б-были в тысяча…тысяча девятьсот пятнадцатом, если не ошибаюсь, год-ду… Во времена генерал-губернатора графа Бобринского, мать его за ногу! (помов-чав) Опозорил генерал-губернатор Россию, на весь свет опозорил! (помовчав) Да, вот в те времена этот город был другим! Любо-дорого посмотреть было на город… А сейчас зага-дили всё, и даже достойных людей не встретишь! Мещанство…

С п і в а к. Львів – прекрасне місце, і кращого міста на світі я не знаю…

Б і л о е м і г р а н т. Да видел ли ты города?!

С п і в а к. (тихо) Бачив! Бачив. Познань, Катовіце, Перемишль, Жолкев, Коломию, та на-віть Чернівці…

Б і л о е м і г р а н т. Эт-то што! Вот я видел…я бывал в Турции, Румынии, Чехии, Герма-нии…я в мировых городах был, пока в вашу дыру меня не занесло. А тепер сижу тут, и что дальше делать – ума не п-приложу… Что молчишь?

С п і в а к. (смутно) Думаю…і згадую…

Спускається І л ь о н а з пляшкою шампанського та бокалом

І л ь о н а. Прошу пана, ваше замовлення!

Ставить принесене на стіл, відходить до естради, сідає біля С п і в а к а

Б і л о е м і г р а н т. (швидко та гучно відкриває пляшку) Ваше здоровье! За ваш город-провинцию, чтоб ему провалиться… (п'є)

І л ь о н а. Про що ви говорили?

С п і в а к. Про різні міста, Ільонко…

І л ь о н а. (бавиться стрічкою з плаття, раптово повернувшись до Співака) А все ж, що було у вашій поштовій картці? Ви знаєте, я іноді безчельна буваю…

С п і в а к. (з сарказмом) Я вже давно то побачив. Яке тобі діло до мого нещастя? Знов сміятимешся з мене, ти ж вмієш…не хочу того знати! Що було, те пропало.

І л ь о н а. Але ви вперті, я вам скажу! Ну я розумію, ви посварилися з черговою кохан-кою, тільки ж я в тому не винна. От ви розкажіть людині, у чому справа…

С п і в а к. Ти недавно казала – між нам простір…

І л ь о н а. (перебиває, блиснувши очима) А ви казали, що нема його! Ми колеги, нас один заклад поєднує.

С п і в а к. …і, до того ж, не грайся словами! Чергова коханка! Чи знаєш ти, дівчино, що для мене значила та людина, про яку ти зараз отак говориш?

І л ь о н а. Не знаю, але здогадуюсь. Навряд чи більше, ніж решта минулих.

С п і в а к. Помиляєшся! Це було щось зовсім інше, щось світле, приємне, було щасливе почуття…

І л ь о н а. Дивлячись на фінал, щасливе воно було тільки для одного в парі. Для вас. І то не ґарантія. Скоріш за все, ви собі вигадали щастя, як робите вже не вперше.

С п і в а к. Я, врешті-решт, не винний в тому, що я змушений вигадувати! Якщо нема реа-льності, на допомогу приходить вигадка…

І л ь о н а. Дуже зле, як на мене, робите. Ніж заміняти буденність на ілюзії, краще зайняти себе чимось цікавим. Тоді життя буде легшим і цікавішим…

Б і л о е м і г р а н т. Иллюзии – наиб-большая ошибка все-го человечества! (п'є)

І л ь о н а. Бачите, і наш гість зі мною згодний.

С п і в а к. От з ним і розмовляй! (встає, одягає плащ, бере капелюх) До завтра, Ільонко.

І л ь о н а. Заждіть хвильку! Вам привіт од Марічки із Жолкева, знаєте таку?

С п і в а к. (похмуро) Пам’ятаю, і дуже добре. А звідки ти…

І л ь о н а. Ми разом живемо у Львові. Вона почула про вас від мене, та й вирішила пе-редати вам ґратулювання з гарними виступами. А тепер бувайте! (підхоплюється до робо-ти) Ti-am dat nopti d'amor…Ti-am dat nopti de dor…

С п і в а к. Хай щастить. (підіймається сходами)

Світло гасне, настає темрява. На передньому плані – блідо освітлене коло, в ньому з'являться Б і л о е м і г р а н т, що проходить повільно й хитаючись.

Б і л о е м і г р а н т. Еще как-ниб-будь здесь поб-бываю…хорошее завед-дение…надо б-бы на девочек п-поглядеть… (виходить зі світла, і все зникає в темряві)