Бували дні (ревія) Дійові особи:

К а б а р е т о в и й с п і в а к

С а к с о ф о н і с т

С к р и п а л ь - з оркестри кабаре

Г і т а р и с т

М а р и н а А н д р і а н о в а – А л д ь я н о в а - творчі люди з

Я н а О с м о л о в с ь к а Академії прекрасних мистецтв

М а р і ч к а

Б о г д а н, син священика

І л ь о н а, румунка

М а р у щ е н к о, темна особистість

К в і т к а З а к о л я б і н а, мистецький критик

Б е з р о б і т н и й

М о л о д и й ж и д

Б і л о е м і г р а н т

Б е з д о м н а о с о б а

О т е ц ь Т и м о ф і й

П о л я к и

Ж и д и

Л ь в і в' я н и

А л ь б е р т Ґ а р р і с

О р к е с т р а Г е н р і х а В а р с а

Львів за часів Польщі, роки 30-ті століття 20-го. Замарстинів Сцена перша

Вистава починається під звуки бостону "Hawajskie noce"

Пізній вечір.

Невелика, круглої форми зала кабаре. Круглі столики, біля кожного по чотири модерністських стільця. З одного боку—мала півкругла естрада, з іншого—двері та вузенькі сходи нагору, це вхід в залу з приміщення будинку. Біля дверей – великий плакат з Ратушею, на ньому виділяється напис "W całym Łwowie...", далі не видно. Біля нього ще один плакат з фігурою молодої людини, навколо якої—статуя Свободи, Біґ Бен та інші світові пам’ятки, на фоні всього цього—навушники. Напис—"Słuchaj radja – poznasz cały świat!". Збоку наліплене друковане оголошення про те, що в книгарні "Просвіти" на Ринку, 10 можна придбати нотне видання славного танґо "Прийде ще час" творчості Б.Весоловського. Зала порожня, тільки на краю естради сидить С п і в а к. В руках у нього листівка, він щось читає втомленими очима. І л ь о н а, 19-річна дівчина, витирає столик, наспівуючи румунську пісеньку-танґо. Вона одягнена в дуже коротке чорне платтячко, її ноги обтягують чорні лосини. Вона ходить по сцені боса, і в неї по-дитячому маленькі ноги.

І л ь о н а. Ti-am dat tot ce ai vrut…Ti-am dat ce am avut…

С п і в а к. Ільонко, чому ти така весела?

І л ь о н а. (дивиться на нього чорними очима, з легким акцентом у вимові) Я не весела, я така ж, як завше. Це вам знову здалося.

С п і в а к. Ільонко, не кажи мені того офіційно-відстороненого "Ви"! Я ж не набагато тебе старше…

І л ь о н а. Ви на естраді, а я витираю столи та ношу шампанське. Між нами простір.

С п і в а к. Який простір…чому ти постійно така відсторонена? Я нічого злого тобі не зробив!...

І л ь о н а. Якби зробили – пошкодували б. В мене гаряча кров.

С п і в а к. Ільонко, дівчино, навіщо ти так зі мною? Мені здається, я того не заслужив…

І л ь о н а. А що за поштівку ви півгодини розглядаєте?

С п і в а к. Так…то нічого. Гарна фотографія…

І л ь о н а. (ледь помітно посміхаючись) Фотографія? Ви дивитесь протилежну сторону. Не можна так довго читати кілька рядків, навіть якщо це любовний вірш!

С п і в а к. (сумно) Це вже не має жодного значення… (роздирає картку на дрібні клапти-ки) От і все. Заховано, знищено, забуто! Прощавай навіки, щаслива година…

І л ь о н а. Листи від дівчат, хай би то лист про розставання, треба зберігати вдома в скри-ньці (сміється, примружуючи очі) Саме на це дівчина й надіється, посилаючи його!

С п і в а к. (байдуже-здивовано) Звідки ти все знаєш, мала?

І л ь о н а. Я ж не вчора народилась, як по-вашому? Я теж десь і колись жила, теж любила, і взагалі…

С п і в а к. Що—взагалі?

І л ь о н а. Що… Погода гарна. (витирає стіл, співаючи) Ti-am dat sufletul, inima mea…

С п і в а к. (з напускною бадьорістю) Ільонко, а як тобі сьогоднішній виступ?

І л ь о н а. (не обертаючись) Файно. Славна нова пісенька з того фільму, як його…

С п і в а к. (в простір) "Поверхом вище".

І л ь о н а. Саме так. Я була в кіні, бачила і сміялась до сліз. Там Бодо грав?

С п і в а к. (сумно) Бодо.

І л ь о н а. Чудний фільм. Та й ви сьогодні непогано грали, гратулюю.

Зі сходів спускається п’яний Б і л о е м і г р а н т, в царській воєнній формі без погонів, у штатських темних брюках, в туфлях та круглому військовому кашкеті.