2. . Правосуб'єктність колективних і кооперативних

сільськогосподарських підприємств

Суб'єктом аграрного права є кожне окремо узяте колективне і кооперативне сільськогосподарське підприємство. Правове положення цих підприємств визначається нормами Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” – (КСП), Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію ” і статутом кожного з цих підприємств. Згідно ст. 4 Закону України “Про КСП”, у статуті позначаються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мети діяльності, порядок вступу громадян у члени підприємства і порядок припинення членства, права й обов'язки членів підприємства по охороні земель і інших природних ресурсів, виробничо-господарська діяльність, фінансова, трудова й інша діяльність, оплата й охорона праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації і ліквідації підприємства.

Державна реєстрація КСП здійснюється не пізніше 30 днів з моменту подачі всіх необхідних документів. За подібною схемою створюються і сільськогосподарські кооперативи, ціль яким – здійснення виробничо-господарської діяльності для одержання прибутку.

Усі сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі й обслуговуючі.

Економічну основу створення і діяльності колективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств( ст. 100 Господарського Кодексу) складає колективна власність підприємства як юридичної особи, а його члени мають у власності частину майна, що вони одержують при виході з підприємства.

Згідно ст. 20 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”, кооператив є власником будинків, споруджень, майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів від її реалізації й іншого майна. Члени кооперативу у виді пайових внесків можуть внести земельну ділянку. Майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. Кожний з фондів має свій правовий режим. В установчих документах підприємств даного типу законодавчо закріплені право самоврядування, органи керування юридичною особою, їхня компетенція, а також правосуб'єктність.

Істотну правосуб'єктність колективних і кооперативного сільськогосподарських підприємств складають трудові правовідносини. Це відносини по організації праці; права й обов'язки членів підприємств, що охоплюються поняттями трудової дисципліни; охороні праці, здоров'я працівників; правове регулювання оплати праці, матеріальна відповідальність працівників за заподіяний підприємству збиток. Трудові правовідносини регулюються нормами аграрного права і локальних нормативних актів даних підприємств. Правову основу цих актів складає ст. 43 Конституції України, що закріпила право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, право на відпустку, можливості вибору професії і трудової діяльності (ст. ст. 45, 46 Конституції України).

3.3. Правосуб'єктність акціонерних товариств

Правове положення сільськогосподарського акціонерного товариства (АТ) визначається нормами Закону України “Про господарчі товариства” від 19 вересня 1991 р., нормами ст. 80-81 Господарського Кодексу України і статутом суспільства. Для розробки статуту суспільства використовують “Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства”, затверджений наказом Міністерства економіки України, Фондом державного майна України і Міністерством юстиції України від 31 серпня 1993 р.

По своїй економічній сутності і правовому положенні АТ належить до підприємств корпоративного типу. При створенні такого суспільства першорядним є питання про власність. Особливістю правосуб'єктності цієї групи аграрних підприємств є те, що вони – об'єднання капіталу, а не особистої трудової участі.

Майнова правосуб'єктність АТ зв'язана з правовим режимом майна АТ. Так, згідно ст. 12 Закону України “Про господарчі товариства”, ці суспільства є власниками майна, переданого їм засновниками, продукції, виготовленої в процесі діяльності, доходів, іншого майна.

Внесками засновників АТ можуть бути будинки, спорудження, цінні папери, право користування землею, водою, природними ресурсами, будинками і грішми, інтелектуальна власність. Внесок, внесений у натурі в статутний фонд підприємства, оцінюється в гривнях і складає частку учасника в статутному фонді підприємства.

Суб'єктом права власності на майно може бути як саме суспільство, так і громадянин, що передав суспільству право користування землею, майном, майновими правами.

Згідно ст.10 Закону України “Про господарчі товариства ”, частка в акціях суспільства може стати об'єктом стягнення за борги акціонера, наприклад, фінансово-кредитні установи можуть стати акціонерами такого суспільства.

Особливість правосуб'єктності господарчих товариств знаходить прояв у праві суб'єктів на дивіденди, що засновники підприємства одержують у відповідності ст. 10 Закону України “Про господарчі товариства ”. Тут немає обов'язковості трудової участі засновника в господарській діяльності підприємства, як наприклад, у кооперативі або фермерському господарстві.

Прибуток підприємства утвориться після покриття матеріальних витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку суспільства виплачуються відсотки кредитним установам і вносяться платежі в бюджет і податки. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні суспільства, що відповідно до статуту й установчим договором підприємства визначає напрямку її використання (наприклад, виплата дивідендів або реінвестиція).