2. . Право державної власності на землю й інші

природні ресурси

Право державної власності на землю закріплене в ст. 84 Земельного кодексу України, що говорить про те, що в державній власності знаходяться всі землі України, за винятком земель, переданих у комунальну і приватну власність. Право державної власності на землю здобувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до діючого законодавства.

До земель державної власності, що не можуть передаватися в комунальну власність, відносяться:

1. землі атомної енергетики і космічної системи;

2) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого і житлового призначення;

3) землі під об'єктами природно-заповідного фонду й історико-культурних об'єктів, що мають національне і загальнодержавне значення;

4. землі під водними об'єктами загальнодержавного значення;

5) земельні ділянки, що призначені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

6) земельні ділянки зон відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення, що одержали радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у приватну власність із земель державної власності не можуть бути передані:

1) землі атомної енергетики і космічної системи;

2) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

3) землі оборони;

4) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного й оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

_{5) землі лісового фонду, крім випадків, передбачених дійсним Кодексом;}

6) землі водного фонду, крім випадків, передбачених дійсним Кодексом;

7) земельні ділянки, що використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

8) земельні ділянки зон відчуження і безумовного відселення, що піддалися радіоактивному забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Держава, у свою чергу, може здобувати право власності на землю у випадках:

1) відчуження земельних ділянок у їхніх власників по мотивах суспільної необхідності і для суспільних потреб;

2) придбання по договорах закупівлі-продажу, дарування, міни, і іншим цивільно-правовим договорам;

3) прийняття в спадщину;

4) передачі у власність держави земельних ділянок комунальної форми власності територіальними громадами;

4. конфіскації земельної ділянки.

3. . Право комунальної власності на землю й інші

природні ресурси

Право комунальної власності на землю закріплене в ст. 83 Земельного кодексу України. Земля, що належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в границях населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх границями, на яких розміщені об'єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, що не можуть бути передані в приватну власність, відносяться:

1) землі загального користування населених пунктів (площі, вулиці, проїзди, дороги, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, цвинтарі, місця знищення й утилізації відходів);

2) землі під вокзалами, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

3) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного, оздоровчого, наукового, естетичного призначення, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

4) землі лісового фонду, крім випадків, передбачених дійсним Кодексом;

5) землі водного фонду, крім випадків, передбачених дійсним Кодексом;

6) земельні ділянки, що використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

У свою чергу, територіальні громади придбають землю в комунальну власність у випадку:

1) передачі їм земель державної форми власності;

2) примусового відчуження земельних ділянок у їхніх власників по мотивах суспільної необхідності і для суспільних нестатків;

3) прийняття в спадщину;

4) придбання по договорах закупівлі-продажу, дарування, міни й інших цивільно-правових угод;

5) на інших підставах, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть поєднувати на договірних засадах приналежні їм земельні ділянки комунальної власності. Керування зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.