4. . Конституція України і закони – основа аграрного права

Конституція є основним законом України, що містить правові норми, що лежать в основі аграрного права й аграрного законодавства. Положення Конституції визначають права, волі й обов'язки людини і громадянина, що повною мірою поширюються і на селян як працівників сільського господарства у всіх його формах організації.

Конституція України визначає, закріплює і гарантує форми і види власності. Через систему правових інститутів і галузей права Конституція забезпечує здійснення права державної, комунальної і приватної власності на землю, засоби і продукцію сільськогосподарського виробництва, окреслює основні правомочності колективних і державних сільськогосподарських підприємств і громадян, що ведуть сільськогосподарське виробництво.

Конституція України закріплює права громадян України на волю об'єднання в політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і воль у задоволенні політичних, економічних, соціальних, культурних і інших інтересів. На основі цієї норми права селяни й інші громадяни об'єдналися в сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, акціонерні товариства (далі АТ), агрофірми і т.д. (ст. 36 Конституції України).

Конституція України визнала землю, надра, водні й інші природні ресурси об'єктами права власності українського народу. Від імені народу право власності здійснюється органами державної влади й органами місцевого самоврядування (ст. 13 Конституції України).

У Конституції України закріплені три форми власності (ст. 41):

державна, комунальна і приватна.

Конституція містить норми, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю, не забороненої законом (ст. 42 Конституції України).

Аграрне право тісне зв'язано зі ст. 36 Конституції України і створенням цілої системи сільськогосподарських виробників, що обслуговують, заготівельних, переробних і інших підприємств, фірм, об'єднань.

Крім Конституції, основними джерелами аграрного права є закони, такі, як:

1) Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. На початку аграрної реформи в Україні основними виробниками сільськогосподарської продукції були колективні сільськогосподарські підприємства, тому 14.02.1992 р. був прийнятий Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, у якому знайшли своє закріплення правове положення даного суб'єкта підприємництва, відносини членства, власності, трудові відносини, право самоврядування, відносини з державою і т.д.;

2) Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17.07.1997 р. У ньому знайшли законодавче закріплення правове положення сільськогосподарських кооперативів, їхні види (виробничі й обслуговуючі), права й обов'язки членів кооперативу, його органи керування, питання членства, правовий режим землі, майна, взаємини з державою і т.д.;

3) Закон України “Про споживчу кооперацію” був прийнятий 10.04.1992 р. і позначив правові, економічні і соціальні основи споживчої кооперації в Україні. Споживча кооперація здійснює торговельну, заготівельну, виробничу й іншу діяльність. Також споживча кооперація сприяє розвиткові села, народних промислів і ремесел;

4) Закон України “Про охорону праці” прийнятий 14.11.1992 р. У сфері трудової діяльності на сільськогосподарське виробництво поширюються норми даного Закону, у якому знайшли відображення конституційні права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

5) Закон України “Про селянське господарство” від 22.06.1993 р., з наступними змінами і доповненнями, що закріпило правове положення даної організаційно-правової форми, порядок формування майна і земельної ділянки для здійснення господарської діяльності, порядок припинення діяльності і членства фермерського господарства;

6. Закон України “Про насіння” від 15.12.1993;

7. Закон України “Про племінне тваринництво” від 15.12.1993;

8) Земельний кодекс України – основне джерело земельного права, введений у дію 01.01.2002 р.

9) Водний кодекс України від 6.06.1995р. та інші.