4. . Право приватної власності на землю

Право приватної власності громадян на землю й інші природні ресурси закріплене в ст. 81 Земельного кодексу України.

Громадяни України здобувають право власності на земельну ділянку на підставі:

1) договору закупівлі-продажу, дарування, міни й інших цивільно-правових договорів;

2) безкоштовної передачі з земель державної і комунальної власності;

3) приватизації земельних ділянок, що раніше були надані їм у користування;

4) прийняття в спадщину;

5) виділення в натурі (на місцевості) приналежних їм земельної ділянки.

Іноземні громадяни й особи без громадянства здобувають право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в границях населених пунктів і за їх границями, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності.

Іноземні громадяни й особи без громадянства здобувають право власності на земельні ділянки у випадках:

1) придбання по договорах закупівлі-продажу, дарування, міни й інших цивільно-правових договорів;

2) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належить їм на праві власності;

3) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті в спадщину іноземними громадянами й особами без громадянства, протягом одного року підлягають відчуженню.

Громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах, передбачених ст. 121 ЗК України для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, 4) для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень (присадибне господарство), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.

Громадяни, відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, мають право безкоштовно приватизувати земельну ділянку. Для цього громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, подає заява у відповідні районні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації або в сільську, селищний або міську раду по місцезнаходженню земельної ділянки.

Рішення про приватизацію приймається вищезазначеними органами в місячний термін на підставі технічних матеріалів і документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни – працівники державних або комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, а також пенсіонери з їхнього числа, зацікавлені в безкоштовному одержанні у власність земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні цих підприємств, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель у відповідні державні адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади місцевого самоврядування в місячний термін розглядає клопотання і дає дозвіл підприємствам, установам і організаціям на розробку проекту приватизації земель, після чого земельні ділянки передаються громадянам у власність.

Громадяни, зацікавлені в безкоштовному одержанні у власність земельної ділянки з земель державної або комунальної власності для цілей, зазначених у ст. 121 Земельного кодексу (для садівництва, будівництва й обслуговування житлового будинку, будівництва гаражів і ін.), подають заява у відповідну державну адміністрацію або відповідну раду по місцезнаходженню земельної ділянки. У заяві повинні бути зазначені розмір і ціль його використання.

Відповідна державна адміністрація або відповідна рада розглядають заяву, а при передачі земельної ділянки для створення селянського господарства – також висновки конкурсної комісії й у випадку її згоди на передачу земельної ділянки у власність дають дозвіл на розробку проекту його відводу організаціям, що мають ліцензію на виконання цих видів робіт.

Проект відводу земель підлягає узгодженню з органами земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідемічними органами, органами архітектури і подається на розгляд відповідної державної адміністрації або відповідній раді, що розглядає його в місячний термін і приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У випадку відмовлення відповідних органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду, суперечка дозволяється в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання власником Державного акта на право приватної власності на землю. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення його границь у натурі (на місцевості), одержання документа, що підтверджує право на нього, і державної реєстрації у відповідних органах забороняється.