8.3. Договори на матеріально-технічне постачання

Підприємницька діяльність аграрних товаровиробників значною мірою залежить від рівня їхнього забезпечення продукцією виробничо - технічного призначення (сільськогосподарськими машинами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин).

Це забезпечення здійснюється:

1) через систему Міністерства аграрної політики України і концерн "Украгротехсервіс";

2) за допомогою оптової торгівлі;

3) через прямі договірні зв'язки;

4)шляхом придбання на біржах, в інших підприємствах і в громадян.

Основною правовою формою, що юридично оформляє відносини, зв'язані з матеріально-технічним постачанням, є договір поставки продукції виробничо-технічного призначення. Він полягає у відповідності зі ст. ст. 264-271 Господарського кодексу України, Указом Президента України від 7.11.1994 р. “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні”, Указом Президента України від 4.10.1994 р. “Про заходи для упорядкування розрахунків по договорах, що полягають суб'єктами підприємницької діяльності України”, Положенням “Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, затвердженим Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, від 5.11.1995 р. і ін.

У договорі поставки вказуються: найменування, кількість, номенклатура продукції, державний стандарт або технічні умови, якість і комплектність продукції, термін дії договору, ціна, порядок розрахунків, умови постачання за Правилами “Інкотермс”, терміни повернення тари, поштові і банківські реквізити, інші умови. Договір здобуває юридичну чинність з моменту підписання його сторонами.

Важливою правовою формою є договір поставки споживачам продукції матеріально-технічного призначення через оптову торгівлю. У такому договорі обов'язково присутні такі істотні умови договору, як код продукції, її найменування, марка (тип, ДСТ, ТУ), одиниця виміру, кількість, вартість, юридичні адреси сторін і ін. умови. У договорі фіксуються порядок і форма взаєморозрахунків, зобов'язання сторін по оформленню товарно-транспортних документів, страхуванню вантажу й ін.

В умовах розвитку ринкових відносин одне з важливих місць належить налагодженню прямих зв'язків аграрних підприємців з безпосередніми виробниками техніки, запасних частин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і ін. Юридичне оформлення таких відносин здійснюється на підставі договору поставки продукції по прямих довгострокових господарських зв'язках або договору купівлі-продажу продукції. У такому договорі беруть участь дві сторони: підприємство-постачальник і покупець, що укладають договір на певний строк. Постачальник зобов’язується поставити, а покупець – прийняти й оплатити продукцію. Якість, кількість, номенклатура продукції й інших істотних умов установлюються з використанням вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”.

З 1992р. забезпечення аграрних підприємств здійснюється через біржі.

Відповідно до чинного законодавства, суб'єкти аграрного виробництва як клієнти за свій рахунок через брокера або брокерську контору мають право на біржах і інших підприємствах придбати необхідну їм техніку, запасні частини й іншу продукцію.

Відповідно до чинного законодавства, аграрні підприємства укладають договори з брокерськими конторами або здобувають брокерські місця, потім реалізують зроблену сільськогосподарську продукцію й одержують шляхом укладання договору купівлі-продажу або міни необхідну їм продукцію виробничо-технічного призначення. У договорі з брокерською конторою (брокером) підприємець визначає витрати і винагороду для них.

З 1996 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємців здійснюється через систему бюджетного кредиту на постачання техніки. З аграрними товаровиробниками почали договори поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочки платежу в рахунок виконання державного контракту як плати за отриману техніку.