5. . Взаємини фермерського господарства з державними органами

Правове положення фермерського господарства полягає в тому, що воно є самостійним, незалежним суб'єктом господарських відносин. Держава не втручається у виробничу діяльність фермерського господарства. Тим часом, відносини між ними досить різноманітні.

1. Відносини, що складаються в процесі оподатковування. У відповідності зі ст. 31 Закону “Про фермерське господарство”, оподатковування проводиться в порядку, установленому законодавством.

2. Члени фермерського господарства, починаючи і особи, що працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом. Фермерське господарство у встановленому законом порядку реєструється як платник внесків в органах Пенсійного фонду України і Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності а також інших фондах.

3. Відносини з органами страхування можуть мати різноманітний характер, тобто страхування майна здійснюється на добровільних початках державними або комерційними структурами.

4. Держава гарантує працівникам створення нормальних умов праці в господарстві відповідно до Закону України “Про охорону праці”. При незабезпеченості належних умов праці, при заподіянні шкоди працівникові селянське господарство несе матеріальну відповідальність.

5. Передбачається, що підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації для фермерських господарств здійснюється через мережу професійно-технічних і професійних училищ, вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ за рахунок державного і місцевого бюджетів, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і власних засобів.

6. Наукове забезпечення фермерських господарств – також одна з форм зв'язку з державою. Передбачається, що проведення досліджень і підготовка рекомендацій з організації виробництва, розвиток науково-технічного прогресу, упровадження компактного устаткування на базі новітніх ресурсозберігаючих технологій забезпечуються мережею науково-дослідних установ. Ця робота може здійснюватися за рахунок державного бюджету, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і власних засобів.

7. Новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші 3 роки після його створення , а в трудонедостатніх пунктах –5 років) та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

5. . Припинення діяльності фермерського господарства

Діяльність фермерського господарства може припинятися в таких випадках:

1. реорганізації фермерського господарства,

2. ліквідації фермерського господарства,

3. визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом),

4. якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:

а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства – відповідно до Закону та Статуту фермерського господарства,

б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом,

в) у разі банкрутства фермерського господарства – відповідно закону.

Суперечки про припинення діяльності фермерського господарства дозволяються судом.

Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту.

У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 34 Закону України “Про фермерське господарство”, та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.