2. . Система аграрного права

Аграрне право – це складна, різноманітна, науково обґрунтована і логічно, послідовно розміщена система аграрно-правових інститутів, норми яких регламентують усю сукупність правовідносин, що складаються в процесі виробництва і використання сільськогосподарської продукції.

Оскільки аграрне право визнається самостійною галуззю права, те воно підрозділяється на дві відособлені частини. За останні роки проведена велика кількість теоретичних досліджень, нормативного матеріалу про те, що такий поділ є правильним і єдино можливим. Ця логіка і диктує поділ матеріалу в навчальному процесі на Загальну й Особливу частини.

У Загальній частині курсу аграрного права вивчаються сутність аграрно-правових норм, їхня структура, характер і напрямок регулювання аграрних правовідносин, система аграрного законодавства, поняття і сутність аграрних правовідносин, зміст правосуб'єктності аграрних товаровиробників.

В Особливій частині курсу аграрного права викладаються поняття і форми власності, на яких базується сільськогосподарське виробництво, організаційно-правові форми керування діяльністю структур, що зобов'язані забезпечити рішення економічних, виробничих і соціальних питань діяльності підприємств агропромислового комплексу (далі АПК), питання, що складаються в процесі правового регулювання господарської діяльності, правове положення колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), фермерських господарств, порядок і умови створення особистих підсобних господарств, напрямку їхньої діяльності, ланцюг правовідносин, що складаються в процесі організації праці, дисципліни й оплати, матеріальної відповідальності, порядок розгляду трудових суперечок, договірні правовідносини сільськогосподарських підприємств, організаційно-правові форми юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств, аграрні правовідносини в закордонних країнах.

3. . Поняття, види й особливості джерел аграрного права

Джерелами аграрного права є Конституція України і підзаконні нормативні акти, що дуже різноманітні і володіють неоднаковою юридичною чинністю. Це закони і постанови Верховної Ради, Укази Президента України, постанови, декрети, положення і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази й інструкції Міністерства Аграрної політики України, Державного Комітету України по земельних ресурсах, рішення місцевих Рад народних депутатів, рішення і розпорядження виконкомів місцевих Рад народних депутатів і місцевої адміністрації.

Джерелами аграрного права виступають нормативно-правові акти, що містять норми аграрного права, а також норми, що утримуються в нормативних актах інших галузей національного і міжнародного законодавства в тій частині, що регулює аграрні правовідносини.

Правові норми, що утримуються в законах, по своєму призначенню поділяються на загальні (уніфіковані) і спеціальні (диференційовані).

Уніфіковані акти аграрного законодавства містять у собі нормативно-правові акти, що регулюють у взаємозв'язку і єдності економічні, організаційні й інші міри, спрямовані на реалізацію аграрної реформи, наприклад Закон України “Про земельну реформу”, Указ Президента України “Про приватизацію незавершеного будівництва”.

Диференційовані акти аграрного законодавства – це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного права, наприклад, Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію”.

Ці акти встановлюють правовий статус і правосуб'єктність усіх суб'єктів аграрного права і складають систему аграрного права.

Джерелами аграрного права є уніфіковані і диференційовані акти правотворчість державних органів. Вони регулюють аграрні ринкові відносини, встановлюють і закріплюють аграрну політику, сформульовану законною владою.

Джерела аграрного права на відміну від джерел інших галузей права мають наступні характерні риси. Уніфіковані акти аграрного законодавства складають ядро аграрного законодавства як самостійної галузі права. Відсутній єдиний системо утворюючий аграрний акт (кодекс), значна кількість локальних актів делеговано суб'єктам сільськогосподарського виробництва. В аграрному праві використовуються правові норми інших галузей права, що належать одночасно нормам аграрного та інших галузей права в тій частині, що регулює діяльність суб'єктів аграрного права (цивільного, трудового, фінансового, господарського та ін.) Останнім часом характерним для джерел аграрного права є зростання ролі міжнародних норм права.

Різновидом джерел аграрного права варто вважати:

- внутрішньогосподарські локальні акти, що закріплюють через вищі органи керування моделі поводження, наприклад статут товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарського кооперативу, фермерського господарства;

- роз'яснення, листа, вказівки Вищого Господарського Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України.

Питання про юридичну обов'язковість даних актів у науці і практиці залишаються суперечними. І все-таки більшість дослідників вважають їх джерелами аграрного права.

Також існують самостійні джерела права – міжнародні правила, конвенції, до яких приєдналася Україна (наприклад, Міжнародні правила торгівлі, експорту й імпорту продуктів харчування, машин і т.д.).